Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Фентезi на слов'янському грунтi.
У перший день минулого року ми дружно «штурмували» кінотеатри, намагаючись потрапити на прем'єру «Денної варти». Штурмували з різною мотивацією: хтось боявся пропустити перший фільм року (пригадуєте ту рекламну кампанію), хтось хотів культурно перепочити від щедрих новорічних столів... А режисер Микола Лебедєв, мабуть, дивився на цей ажіотаж і ледве стримувався від того, щоб не почати кусати власні лікті. Свого «Вовкодава» за книгою Марії Семенової він замислював ще тоді, коли «Нічної...» та «Денної варти» не було і в планах. І, безумовно, малював у своїй уяві шалений успіх... Натомість сьогодні, коли «Вовкодав» нарешті вийшов на широкий екран, доводиться визнати, що до успіху «варт» він таки не дотягнув. Iз багатьох причин. Головну з яких можна сформулювати так: ефект первинності таки багато значить.
«Вовкодав» — це казка для дорослих, на яку було витрачено близько 20 мільйонів доларів, половину з яких «вкинули» у рекламну кампанію. Події, нанизані на сюжет картини, відбуваються у дохристиянські часи з усіма наслідками, які з цього витікають. Герой, вихідець із роду Сірих Псів, як і належить головному доброму молодцю будь-якої казки, рятує прекрасну принцесу. Головним завданням свого життя Вовкодав вважає помсту за вбиту родину... А якщо треба «притиснути до нігтя» язичеські божества, які регулярно додають проблем добрим людям, то і з цим наш герой упорається блискуче. У відновленні справедливості бере участь летюча миша, а сам процес трансформований бездоганною «картинкою»: тут вам і костюми прекрасні, і «натура» бездоганна, і обличчя одухотворені, і плани такі, що хоч бери, розрізай на кадри та вставляй у рамочку. Тільки ось за всім цим візуальним «добром», ефектними сценами поєдинків загубилися характери героїв, яким автор книги Марія Семенова приділила значно більше уваги.
Головні ролі у «Вовкодаві» зіграли Оксана Акіньшина, Ігор Петренко, Олександр Домогаров, Ніна Усатова, Наталя Варлей... До речі, говорили вони у фільмі, як правило, не своїми голосами — ролі у «Вовкодаві» озвучували Ірина Лачина, Євген Миронов та інші актори. Тобто склад — і в кадрі, і поза кадром — досить зірковий, за винятком виконавця ролі Вовкодава Олександра Бухарова, який дебютував у кіно. «Для того щоб знятися у цій ролі, мені довелося схуднути на 11 кілограмів за місяць, — розповідає дебютант. — Ще три місяці я витратив для того, щоб навчитися виконувати всі трюки самостійно».
До речі, якщо хтось не встигає на прем'єрні покази «Вовкодава», прокат якого вже завершується, сумувати з цього приводу не варто. Бо Микола Лебедєв готовий докласти максимум зусиль для того, щоб народ пам'ятав про Вовкодава завжди. Наразі режисер уже працює над сценарієм «Вовкодава-2». А за мотивами картини, що вже на екрані, продюсери фільму планують випустити щонайменше три комп'ютерні гри.
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>