Заповнюючи келихи шампанським, уся країна традиційно слухала привітання Президента. Цього року Віктор Ющенко знову промовляв до народу перед Маріїнським палацом, але стояв на тлі не дівчат у хустках, а двох шеренг почесної варти.
Улітку 2006 року Президент справді думав розпустити Верховну Раду і навіть записав відповідне телезвернення до народу, яке, однак, так і не вийшло в ефір. А ще Віктор Ющенко таки пропонував Юлії Тимошенко посаду секретаря Ради національної безпеки й оборони — така розмова відбулася наприкінці вересня, після створення «широкої коаліції». Однак лідерка БЮТ відмовилася. Так про це розповідає сама Тимошенко у передноворічній статті, що вийшла в тижневику «Дзеркало тижня». Потім, щоправда, Президент і його новий голова секретаріату Віктор Балога нібито вмовили Юлію Володимирівну, і вона «з важким серцем дала згоду стосовно посади секретаря Ради нацбезпеки». За словами Тимошенко, переговори про призначення її секретарем Радбезу «тривали доти, поки Президент не почав лякати мною Януковича». У результаті замість обіцяної Тимошенко призначили Віталія Гайдука, а лідерка БЮТ «навіть не образилася і зітхнула з полегшенням».
«УМ» 20 грудня висловлювала припущення, що новий керівник МНС Нестор Шуфрич після відвідин Новобогданiвки перегляне своє надто оптимістичне бачення проблеми знищення боєприпасів. Де там! Сама його з'ява у Новобогданівці нагадала відому пісеньку з мультика про Чебурашку і крокодила Гену («Прилетит вдруг волшебник в голубом вертолёте и бесплатно покажет кино...»!): у супроводі запорізького «губернатора» Євгена Червоненка пан Шуфрич вийшов iз голубого гелікоптера біля місцевої школи і з перших хвилин дав зрозуміти, що «не такий страшний чорт, як його малюють» місцеві потерпільці. Маючи на увазі терміни і технологію знищення запасів на 275-й артбазі.
Прийнято вважати, що під Новий рік трапляються різні дива, в тому числі й політичні. Приміром, декому на межі 2006 і 2007 років закортіло піддати ревізії події кінця 2004-го, прокрутити, так би мовити, машину часу назад і заперечити давнішню (від 8 грудня 2004 року) постанову Верховної Ради про дострокове припинення повноважень членів ЦВК. Цією постановою, як пам'ятає наш читач, був відправлений у відставку тодішній очільник Центрвиборчкому Сергій Ківалов — той самий «підрахуй», що оголосив Віктора Януковича переможцем президентських виборів. Із такими настроями парламентаріям недовго «догратися» й до бажання переглянути рішення Верховного Суду про ще один тур президентських перегонів або постанову тієї ж таки ЦВК про обрання Президентом України Віктора Ющенка тощо.
