Позаяк запросила грузинського лідера «Наша Україна», і коло його зустрічей окреслене було винятково опозиційними ватажками (спільна прес-конференція з Віктором Ющенком, підписання угоди про співпрацю між «НУ» та «Єдиним національним рухом» Грузії, пізній суботній ланч з Тимошенко, Ющенком та Морозом), появу Саакашвілі наш загал сприйняв як «обмін революційним досвідом». Політична Україна ще зовсім недавно так палко обговорювала уроки Грузії для себе, так натхненно моделювала в уяві майбутню зміну влади за тбіліськими лекалами, що візит Михайла Саакашвілі й не міг би сприйнятися інакше, ніж як революційний месидж, як візит-натяк, візит-символ.
У будь-якому разі Саакашвілі приємно вразив українців. Хоча б тим, що старанно намагався час від часу говорити українською мовою.

Неголений, патлатий, змарнілий, бомжацького вигляду чоловік, якого в суботу ввечері американці витягнули із криївки, влаштованої в саду неподалік рідного міста Хусейна Тікріту, аж зовсім не нагадував колишнього блискучого іракського лідера. Спершу американські вояки навіть вагалися: чи справді це Хусейн, місцезнаходження якого вказали їм за колосальну багатомільйонну винагороду родичі екс-диктатора? Сумніви були такими великими, що заарештованого насамперед повели на експертизу ДНК. Виявилося: таки Хусейн.

Учора в Баку ховали 81-річного Гейдара Алієва, колишнього президента країни (з 1993 року), колишнього партійного бонзу Азербайджанської РСР. Він помер у п'ятницю пообіді у США, у славетній Клівлендській клініці від, як повідомляє офіційний Баку, гострої серцевої недостатності. Смерть ця не була несподіванкою: тільки за 4 останні роки Гейдару Алієвичу зробили 4 надскладні операції, останні 4 місяці він не підводився з ліжка, спершу оперувався у Туреччині, потім — у Сполучених Штатах.