Щоб не сказати — «це було жалюгідно», зауважмо, що рівно три роки тому в цей день на тоді ще не перебудованому майдані Незалежності в Києві зібралося також небагато людей, які почали мітинг-резонанс «касетного скандалу», що став фактично безстроковим, перерісши у наметове містечко акції «Україна без Кучми». Позавчора співкоординатор «УБК» (яка вважається такою, що ніби триває) Володимир Чемерис нагадав дуже правильні слова відомого в «безкучмістських» колах Михайла Свистовича: «Якщо ми й не врятуємо українську демократію, то врятуємо бодай її честь». Отак близько двохсот небайдужих осіб зійшлися в неділю на тому самому місці, що й на початку «УБК-2000», аби відзначити третю річницю ініціативи, яка була явно незайвою для української політики, бо таки розширила територію свободи принаймні в окремих умах, якщо не на сторінках газет та теле- й радіоканалах.

Під час недавнього візиту лідера СПУ Олександра Мороза до США, про який «УМ» уже писала, кілька нових речей про попередні президентські вибори йому розповів Микола Мельниченко, власник великої аудіотеки із записами з кабінету Президента Кучми. Як розповів пан Мороз минулого тижня під час «круглого столу» «Україна за рік до президентських виборів: виклики та відповіді», на плівках опального майора, зокрема, зафіксовано розмову гаранта з тодішнім «губернатором» Донеччини Віктором Януковичем. Вони обговорювали результати першого туру виборів 1999 року, переказує УНІАН. Лідер Соцпартії зазначив, що підслуханий Кучма покритикував Януковича за те, що Донбас дав кандидатові у президенти Олександру Морозу 6 відсотків голосів виборців. На це зауваження Янукович відповів: «Але 6 процентів — це краще, ніж 14 процентів насправді».

Як не намагається влада розсварити опозиційні сили, їм усе одно вдається знаходити компроміс. І навіть попри те, що час від часу кожна зі складових антипрезидентської «четвірки» бодай натяком заявляє про висунення свого кандидата в президенти, хочеться вірити: у вирішальний момент усім їм вистачить мудрості об'єднатися заради перемоги. Звісно, уявити собі «домовленого» претендента від усієї «четвірки», включно з комуністами й «Нашою Україною», дуже складно, хоча у світі, а тим паче в політиці нічого неможливого не буває.

Угоду про співпрацю на кшталт меморандуму, який підписали лідери всеукраїнської опозиції, планують оформити і на Львівщині. Причому, як вважає керівник львівського представництва «Нашої України» Петро Олійник, регіональний договір між «Нашою Україною», Соцпартією та Блоком Тимошенко повинен бути більш детальним та практичним з огляду на те, що саме на місцях проводяться спільні предметні акції, які засвідчують реальні дії опозиції.

Закарпатські «братки» та їхні «папіки», вочевидь, і досі не можуть пробачити «нашим українцям» виборів мукачівського мера, яким попри всі «наїзди» конкурентів від СДПУ(о) став висуванець блоку Віктора Ющенка Василь Петьовка. Мабуть, не на жарт «комусь» допекла й чергова перемога «НУ» на «вотчині» есдеків — створення у Закарпатській облраді фракції «Нашої України». Не дивно, що той роздратований «хтось» знову починає діяти проти «ющенківців» бандитськими методами: як повідомляє прес-служба «НУ», минулого тижня невідомі особи захопили приміщення в Мукачевому, де знаходиться громадська приймальня народного депутата Сергія Ратушняка. Учора судові виконавці вкотре спробували звернутися до осіб, які незаконно захопили приймальню, з вимогою виконати ухвалу суду та звільнити приміщення, однак єдиним результатом «переговорів» була... бійка із «загарбниками».

Пригадуєте, після того, як донецька влада зірвала з'їзд «Нашої України», на приміщенні офісу Партії регіонів чомусь у Львові з'явився напис «За Донецьк», вивіску облорганізації ПР було понівечено, а в суміжних приміщеннях Львівської облдержадміністрації побили вікна? Тоді телепропаганда почала смакувати цю подію як «вендету» «нашистів» на їхній вотчині — Галичині.