Юристи Сумської обласної ради готують документи для подачі позову проти депутата Верховної Ради України, голови Сумської обласної організації СПУ Леоніда Мордовця. Приводом до цього стали публікації у місцевій пресі, зроблені після останньої прес-конференції народного депутата. На ній Леонід Мордовець несхвально відгукнувся про діяльність обласної ради та звинуватив БЮТівську і «нашоукраїнську» фракції в інтригах проти заступника голови облради соціаліста Сергія Клочка.
Звинувачення нардепа в тому, що облрада «проспала поповнення до бюджету», абсолютно неправомірні, вважає голова обласної ради В'ячеслав Шапошнiк. Він навів цілу низку дат та заходів, що відбувалися, коли йому особисто доводилося працювати в Києві, відстоюючи позитиви для обласного бюджету. Облрада над цим питанням почала працювати ще у липні, її представники мали кілька зустрічей у Верховній Раді, і, до речі, зауважує голова, жодного разу на них не був присутнім Леонід Мордовець. Виходить, що питання формування обласного бюджету його цікавить лише в сенсі, як щодо цього можна покритикувати обласну владу? Вислови про роботу ради «не лише брехливі, а й принижують честь та гідність усіх депутатів обласної ради, соціалістів у тому числі», — переконаний В'ячеслав Шапошнік. Тому й планує подати позов до суду, аби змусити Мордовця публічно вибачитися перед депутатами.
Цілком безпідставними, за твердженням голови, є і звинувачення щодо спроб заміни Сергія Клочка: «Жодних сепаратних переговорів про це не ведеться».
Причиною випадів головного обласного соціаліста В'ячеслав Шапошнік вважає тісну співпрацю СПУ з Партією регіонів. Сам голова облради представляє БЮТ, тому думає, що Мордовець став знаряддям коаліції для випадів проти очолюваної ним ради. Проте, всупереч вищим партійцям, ще четвертого квітня обласні фракції БЮТ, «НУ» та СПУ підписали меморандум про співпрацю й намагаються його дотримуватися.
Від фракції соціалістів за такої ситуації теж слід було б чекати якоїсь реакції — чи на підтримку свого партійного лідера, чи на захист своєї роботи в обласній раді. Та вони поки мовчать.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
