Кадр з фiльму «В бiй iдуть однi «старики».
І з цього приводу чимало людей підняли символічні 100 грамів за світлу пам'ять дуже світлої людини, світлого кінорежисера і актора. А хтось просто приніс квіти до Бикова-пам'ятника, який сидить на просторому плато обабіч дороги спиною до Дніпра й уособлює пам'ять про всіх військових льотчиків, до яких він, власне, має дуже опосередковане відношення і які вже кілька десятиліть вважають його за свого. Бо він був людиною, яку любили всі, тому Леонід Осика і назвав так свій фільм-присвяту: «...Якого любили всі» (1982 р.).
Донецький хлопець, який мріяв про небо, відкрив небо цілому акторському курсу Театрального інституту імені Карпенка-Карого, з одного разу зробив їх зірками назавжди — всі прокинулися знаменитими після картини «В бій ідуть одні старики». «У цьому фільмі ми не грали, — казав колись в інтерв'ю «УМ» покійний нині Сергій Іванов, Кузнєчик, — ми ще не вміли грати. Просто характери наших героїв відповідали нашим власним, треба було тільки придивитися до нас і не помилитися з роллю».
Після «Стариків» були ще «Ати-бати, йшли солдати...», і мав бути «Прибулець», тобто він був на рівні сценарію, але, але... 11 квітня 2004 року виповниться вже 25 років із дня його смерті, на квітень і переноситься перша велика повнокровна виставка пам'яті Леоніда Федоровича в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Взагалі-то вона планувалася на вчора, фонди музею і матеріали з домашнього архіву доньки Маестро Мар'яни Бикової забезпечували унікальні матеріали, які досі не експонувались, але музейний працівник, який цю виставку готував, захворів, от і вся історія.
Мені здається, його не забудуть. Він усе зробив для цього на екрані, показуючи не героїв і суперменів, плейбоїв і пронир, а нормальних людей — зі страхами, сумнівами, гризотами, совістю і блискучим почуттям гумору.
...Гей, музики, вріжте «Смуглянку» для Маестро.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
