«Фабрика краси» навпаки

21.11.2006
«Фабрика краси» навпаки

Фото з домашнього архіву Валентини Земляної.

      Бути красивою людині не заборониш. Жінці — тим паче. Дніпропетровчанка Валентина Земляна протягом усього свого життя страждала від вродженого дефекту — порушення прикусу. А позбутися такої біди мріяла, скільки себе пам'ятає. Зрештою, у далекому 1995 році реклама товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Реконмед» здалася жінці настільки переконливою, що вона вирішила випробувати долю і піти на операцію. Навіть немала ціна такого задоволення її ніскільки не злякала. На щастя, і рідне підприємство — відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» — з грошима допомогло. Втім замість омріяної «краси нелюдської» пацієнтка отримала цілий букет післяопераційних ускладнень. І нездатність відкушувати їжу — не найбільша біда жінки...

 

Операція з «особливостями»

      Хірургічне втручання для відновлення прикусу (остеотомію) пацієнтки професор Олег Малевич провів в операційному блоці четвертої міської клінічної лікарні Дніпропетровська 22 червня 1995 року. Лікареві треба було подовжити дугу нижньої щелепи: перепиляти щелепу в двох місцях, висунути центральну частину вперед і накласти шини для фіксації відламків. Здавалося б, дотримуйся усіх правил — і отримай позитивний результат. Але не так сталося, як гадалося...

      Незрозуміло чому, але платіжний документ на медичні послуги пані Земляній видали тільки через чотири доби після проведення операції. Більше того, тільки тоді жінці запропонували поставити підпис під завчасно віддрукованим текстом «з усіма особливостями операції ознайомлена». Того ж дня від імені комерційного директора НПП «Реконмед» І. Кулакова, але не за його підписом, на ім'я голови ради ВАТ «Дніпрошина» (там працювала пацієнтка) направили лист, у якому, зокрема, зазначено, що виконання такої операції потребувало зусиль «фахівців найвищої кваліфікації». І додавалося, що НПП «Реконмед» цілком спроможний справитися з таким непростим завданням. Проте про ступінь можливого ризику для життя та здоров'я людини не йдеться ніде: ані в цьому листі, ані в наведеній вище платіжці.

30 днів із шиною на роті

      Незважаючи на те, що хворі після остеотомії повинні перебувати в стаціонарі не менше двох місяців, уже через 10 днів після операції Валентину Олексіївну відпустили додому. Але зрозуміти, чи допомогла їй операція, жінка не могла, оскільки приїхала до рідної домівки... із зашинованим ротом! У такому своєрідному панцирі їй довелося провести цілих два місяці, а потім жінка була змушена 15 разів їздити на консультації до лікаря, долаючи щоразу півсотні кілометрів трьома видами транспорту...

      Коли шини зняли, з'ясувалося, що центральна частина рота в жінки не стуляється. Професор Малевич запропонував зробити повторну операцію. Земляна погодилася. Операцію провели в тому ж операційному блоці четвертої міськлікарні. Але й після цього полегшення не настало. Гірше того — Валентина Олексіївна стала відчувати дискомфорт від неприродно розташованого зуба в нижній щелепі. Тільки через 36 днів після повторної операції жінка наполягла (!!!) на тому, аби їй зробили рентгенівський знімок. На аркушеві, немов на долоні, вона побачила зуб, який лежав прямісінько на лінії операційного перелому. Певна річ, що він заважав зростанню щелеп! Незрозуміло тільки, чому фахівці цього не помітили раніше...

Біль у щелепі — це нормально?

      Видалити зуб медики змогли тільки після зняття шин. Цього разу Валентині Олексіївні довелося провести у стаціонарі цілий місяць. Однак виданий жінці на руки лікарняний лист знову змусив її запідозрити, що з її лікуванням щось негаразд. Адже в документі був записаний діагноз «хронічний остеомієліт», себто гнійне запалення кістки. Про проведену повторну операцію остеотомії в лікарняному листі не згадувалося жодним словом! Як, власне, і на сторінках історії хвороби та в іншому листку непрацездатності, виданому після виписки. Але на цьому паперові «чудасії» не закінчувалися. Лікарняний був виданий від імені четвертої міської лікарні, тоді як Земляна ні на йоту не сумнівалася, що має справу виключно з «Реконмедом», куди, власне, й звернулася по допомогу.

      Післяопераційний стан Валентину Олексіївну так само не тішив. Заніміння, нестерпні болі в щелепі, неможливість жувати, порушення мови, неконтрольоване «вистрибування» з рота їжі та слини — усе це мало нагадувало очікуваний результат операції, за яку, зауважу, була проплачена кругленька сума...

Експерти згоди не дійдуть

      Проте професор Олег Малевич у нашій розмові запевнив, що у випадку із Земляною ефекту досягнуто, але не стовідсоткового. Причиною цього він назвав несподівано виявлений запалювальний процес, який виник, судячи з усього, внаслідок професійної діяльності Валентини Олексіївни на шкідливому виробництві. І взагалі Олег Євгенович нічого такого, що «не влазить ні в які ворота», у взаєминах iз Земляною не вбачає. Мовляв, по-перше, жінку попередили про те, що очікуваного ефекту від хірургічного втручання їй не гарантують, хоча у більшості випадків досягається стовідсотковий результат. А по-друге, за позовами Земляної було проведено три незалежні судово-медичні експертизи, жодна з яких не виявила провини медиків.

      Однак саме щодо таких аргументів насамперед доводиться засумніватися. Бо ж усне попередження, як кажуть, до справи не пришиєш. А письмове зобов'язання на кшталт «з усіма особливостями операції ознайомлена», чомусь підписане на платіжному документі на медичні послуги, і взагалі, вибачте за тавтологію, ні до чого не зобов'язує. Про які особливості, власне, йдеться? До того ж на четвертий день після операції? При тому що існує типовий документ розписки—згоди хворого на операцію, де справді враховано всі деталі. І підписується він керівником лікувальної організації (щонайменше завідуючим відділенням), лікарем — хірургом, пацієнтом та свідком. А у випадку з Земляною із підписами взагалі коїться щось незбагненне, бо «автографа» шановного професора Малевича не знайти на жодному лікарняному. Навіть те, що він проводив із Земляною численні консультації, засвідчувала інша особа. Для цього варто порівняти ті «автографи» зі справжнім підписом професора — схожими їх не назвеш за всього бажання.

      Із судово-медичними експертизами, які засвідчили правоту медиків, теж «темний ліс». З позовною заявою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до НПП «Реконмед» та четвертої міськлікарні Земляна звернулася тільки 1998 року — коли дізналася, що їй треба робити третю недешеву операцію. У ході судового слідства було проведено дві судово-медичні експертизи, до яких залучили як фахівців професорів В. Маланчука (у 1999 році в Києві), Г. Рузіна та Ю. Григорчука (у 2000 — у Харкові). Цікаво, що до цього Земляна вже мала на руках два консультативні висновки. Перший зробив вищезгаданий В. Маланчук, який діагноз не записав, але рекомендував хірургічне лікування. А другий належить доцентові Московського центрального НДІ стоматології А. Шамсудінову. Іноземний фахівець записав діагноз: хибний суглоб кута нижньої щелепи, дефекти кутів нижньої щелепи. І знову ж рекомендував операцію, для якої навіть склав кошторис на суму 10 тисяч доларів США (!).

      Найпоказовіше, що експертизи ані в Києві, ані в Харкові причинно-наслідкового зв'язку між післяопераційним станом щелепно-лицьової області Земляної і проведеними операціями «не помітили». Однак Валентина Олексіївна з таким вердиктом не змирилася. І під час одного з судових розглядів вона подала клопотання про призначення третьої, додаткової, експертизи. Це викликало заперечення з боку відповідача НПП «Реконмед», представник якого заявив про втрату... оригіналів медичної документації. Зрештою проведення експертизи призначили в Донецьку. Як фахівця на неї запросили професора І. Матроса-Таранця. Однак і донецькі експерти виявилися солідарними з київськими та харківськими колегами.

      За черговим направленням МОЗ у грудні 2005 року Валентина Земляна отримала консультацію у фахівців щелепно-лицьової хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти імені Шупика МОЗ України, які винесли свій вердикт: післяопераційний, двосторонній перелом нижньої щелепи, який неправильно зрісся, посттравматичний неврит нижнього альвеолярного нерва зліва, 84-відсоткова втрата жувальної ефективності, повна втрата можливості відкушування їжі. Виборюючи свої права в суді протягом восьми років, пацієнтка проконсультувалася у 14 незалежних щелепно-лицьових хірургів України, і всі вони визначили аналогічний діагноз...

      Як бачимо, протиріччя між експертними та консультативними висновками зайшли, справді, далі нікуди. Проте суди цього чомусь уперто не помічають. А тим часом у суддів мали б виникнути неабиякі сумніви щодо незалежності один від одного шановних експертів. Зокрема, вищезгадані Г. Рузін та Ю. Григорчук разом iз професором Малевичем є засновниками асоціації черепно-щелепно-лицьових хірургів України, а В. Маланчук — її президентом. Окрім того, всі ці фахівці взаємопов'язані у сфері здобуття наукових ступенів. Так, при захисті дисертації В. Маланчуком його офіційним опонентом був Г. Рузін, у Г. Рузіна — О. Малевич, у І. Матросова-Таранця — Г. Рузін, В. Маланчук, О. Малевич...Коло замкнулося!

А з ліцензією що?

      Мало зиску вийшло у Валентини Олексіївни і з допомоги адвокатів: один помер, інший, отримавши гроші, лише раз з'явився в суді, третій прогавив порушення суддею процедури призначення експертизи в Донецьку, а четвертий безуспішно клопотав перед суддею про призначення ще однієї експертизи. Ситуація змінилася лише в лютому 2005 року, коли черговим представником інтересів Земляної стала Катерина Коновалова. Саме вона і виявила, що три вищезгадані історії хвороби її підлеглої лікуючий лікар Олег Малевич не підписував узагалі, зате свої автографи поставили медики, які не мали трудових відносин ані з НПП «Реконмед», ані з четвертою міськлікарнею. До того ж прискіплива Коновалова виявила і ще один малозрозумілий факт. У суді чомусь оперували ліцензією на право здійснення підприємницької діяльності, виданою «Реконмеду» Міністерством охорони здоров'я України 27 січня 1998 року. Виходить, на час проведення двох операцій Земляній підприємство необхідного дозволу не мало? Проте згодом знайшлася ліцензія, датована 1993 роком, яку чомусь сором'язливо приховували.

      Але й це ще «квіточки». За збігом обставин, Коновалова захищала ще одного потерпілого у стосунках з НПП «Реконмед». Однак у цій справі фігурувала зовсім інша ліцензія. Точніше, іншими були голова ліцензійної комісії, номер та деякі пункти, а дата та сама — 27 січня 1998 року. Коновалова звертається із запитом до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Заступник голови цієї поважної установи Сергій Третьяков у своїй відповіді перерахував усі ліцензії, видані «Реконмеду», але серед них із терміном дії від 27 січня 1998 року значилася тільки одна. Справді тут, як кажуть, і дідько ногу зламає...

      Валентина Земляна після десятирічної боротьби залишилася з функціональним порушенням щелепи, якого можна позбутися тільки хірургічним способом. Нині жінка збирається їхати до НДІ соціально-медичної експертизи, де сподівається отримати групу інвалідності...