Холодна «регіональна» осінь

21.11.2006

      Партія регіонів на Луганщині формально ще не почала колотися, однак за відсутності скільки-небудь серйозних політичних опонентів (на кого можна було б перекладати провину за цілком очікувані провали, перш за все в комунальній сфері) невдоволення реальним станом справ, здається, може «сублімуватися» у традиційний для наших країв конфлікт: між обласною владою та міським керівництвом Луганська.

 

      Як і в попередні рази, «розвідку боєм» почали підконтрольні обласним керманичам мас-медіа. Ось типовий щоденний (!) телесюжет одного з телеканалів. Диктор: «Міськвиконком відзвітував, що працюють усі 127 міських котелень. Однак нам продовжують телефонувати глядачі і скаржитися...». Далі йдуть доволі моторошні кадри рукотворних «гейзерів» на вулицях, залитих фекаліями підвалів чергової багатоповерхівки, чавунних прасок на газових плитах. Закутанi у бозна-що пенсіонери розповідають про температуру в квартирі, що дорівнює температурі собачої будки, — а ще ж тільки перша половина листопада. Чи слід уточнювати, що в цілому по області, і в міській раді зокрема, тотально домінує одна політична сила. От тільки на змісті новин з комунальних «фронтів» це майже не позначається. Хоча, здавалося, ще є запас часу, коли всі біди можна пояснювати недбалістю попередників.

      Те, що команда луганського міського голови Сергія Кравченка з комунальними проблемами не впорається, було очевидно ще тоді, коли він тільки оголосив про свій намір балотуватися в мери. Надто сумнівні якості продемонстрував колишній райвійськком, керуючи найменшим у місті Кам'янобрідським районом. У цьому районі переважає приватний сектор; будинків із центральним опаленням і каналізацією усього кілька десятків (з більш ніж 1600 по всьому місту), але й тим він не міг дати раду. Власне, тільки високий пост в обласній організації Партії регіонів і давав йому підстави претендувати на висунення його кандидатури від найпопулярнішої в регіоні партії (і автоматичну перемогу). А далі все пішло, як і мало піти...

«Дуссманнська» конкуренція

      Мер, який на виборах обіцяв подвоїти бюджет «лише за рахунок місцевих джерел», відразу почав скаржитися на суцільну нестачу грошей. Оскільки нові «господарі міста» геть не знали, що взагалі слід робити з його комунальним господарством, вирішили піти шляхом, який здавався найлегшим: віддати господарство «інвестору», а той нехай уже сам за все відповідає. Анекдот полягав у тому, що довелося домовлятися з таким собі Петером Дуссманном, німцем з дещо скандальною репутацією. Той торік із попередником Кравченка підписував якось один договір, який уже встиг скасувати суд. Договір нової влади з фірмою «Петер Дуссманн — Україна» вже не містив, на перший погляд, явних пасток, як у першому варіанті (зокрема, за борги мешканців навіть приватизованих квартир компанія-постачальник комунальних послуг могла забрати у власність капітальні стіни, підвали з горищами і все інше, що залишається ще в комунальній власності). Проте приховані загрози в ньому все одно проглядаються. Наприклад, не прописана відповідальність, яку несе «інвестор» в разі невиконання умов договору. Немає чіткої схеми ціноутворення на дуссманнівські послуги тощо.

      Цікаво, що Дуссманну віддали в обслуговування найбільш ласий шматок — житлові масиви в центральному Ленінському районі (нетяжким «причепом» пішли оті кількадесят кам'янобрідських будинків). Найбільший і найпроблемніший Жовтневий і другий за чисельністю населення Артемівський райони він люб'язно залишив міськвиконкому. Узагалі, якби інвестор гарантував капітальне оновлення комунікацій бодай у одному районі міста, йому можна було б багато чого дозволити, в тому числі у сфері тарифної політики. Однак обіцяний розмір інвестицій — усього близько 6 млн. грн. За такі гроші в наших умовах не на кожен свищ на стояках хомут можна поставити. Де вже ці стояки міняти...

      І кому? Як заявив на недавньому брифінгу директор луганського підприємства «Теплокомуненерго» Віктор Андреєв, «не вистачає робочих рук відкрити засувки, перевірити будинок, поставити хомут десь за необхідності, десь щось підтягнути». За словами директора, раніше люди йшли працювати в систему ЖКГ заради відомчого житла. Останні років десять ніхто їм житла не надає. «Ми сьогодні позаключали необхідні угоди з училищами, технікумами, забираємо молодь на практику. Намагаємося створити їм якісь умови. Проводимо перемовини щодо службового житла, аби хоч якось людей iз периферії підтягнути».

Обіцянка-цяцянка

      Як паліатив, метод правильний, а чи залишиться практикант після завершення навчання й далі пірнати в підвали або в грудні довбати мерзлу землю — велике питання. Принаймнi в міськраді ніхто не веде розмов про необхідність закласти в бюджеті кошти на службове житло для сантехніків. Тим більше що кравченкова обіцянка подвоїти цей бюджет на практиці втілилася у подвійне (навіть більше) підвищення тарифів на комунальні послуги: кубометр гарячої води замість 4,76 став коштувати луганчанину 10,1 грн., опалення 1 кв. м житла — 4,56 замість старих 2,08 тощо. Хоча, відчувається, не обійшлося без певних моральних страждань. На це вказує хоча б та обставина, що перші особи міста у зв'язку з цим попередників практично не згадували. Натомість заступник голови Ельвіра Михайленко відважилася навіть на таку репліку:

      — Уряд зайняв дуже зручну позицію, скинувши всі питання щодо формування тарифної політики на місцеву владу. Якби була в уряду ціна на газ, на електроенергію — і лаяти нема кого. Надав би нам Київ тарифи на тепло та воду, тоді ми ні перед ким не звітували б, а сказали: всі питання до Києва. І всі демонстрації були б не під меріями.

      До речі, в Луганську «демонстрації» переважно відбуваються не під мерією, а під вікнами обласної держадміністрації. Очевидно, з огляду на подібний варіант розвитку подій новий голова ОДА Олександр Антипов (призначений лише у вересні) вирішив сам потурбуватися про тепло в оселях луганчан, і після інспекційної поїздки по Жовтневому району міста він минулого тижня зібрав на нараду кілька десяткiв директорів великих підприємств. На нараді Олександр Миколайович заявив, що в названому районі немає тепла в 49 багатоповерхівках і запропонував стару випробувану радянську схему: кожне підприємство бере по одному будинку на ремонт і утримання.

Агов, претенденти!

      Ще два роки тому реакція була б прогнозованою: незрозуміле мугикання у відповідь; хтось висловив би глибоку подяку обласним керманичам за турботу — аби все забути до наступного сезону. Цього ж разу спочатку встав один директор і заявив: мені ще за Алчевськ ніхто не повернув 140 тисяч. Директори схвально сприйняли саме цей демарш. Антипов запропонував «бунтівнику» записати номер його мобільного телефона і телефона першого заступника міського голови, який сидів поруч. У відповідь принаймні декілька «капітанів індустрії» піднялися й пішли геть. Характерно, що на нараді «сяяли своєю відсутністю» винуватці урочистостей — Сергій Кравченко і голова Жовтневої райради Валентин Антипов (однофамілець). Очевидно, за довгі місяці без «повноцінного» голови ОДА, коли економіка області раптово почала демонструвати нормальний розвиток, директори усвідомили, що їхні підприємства не є додатком до обласної верхівки.

      Тим більше — до міської. Хоча там панують такі самі «януковичі». Чи вже не такі? Потрапивши в комунальну халепу, міські керівники з деяких пір почали активно говорити про корисність якнайширшого розвитку системи товариств співвласників багатоквартирних будинків, шукати нові — приватні — форми роботи в цій сфері. Хоча не зовсім вдало. Принаймні за чотири дні до початку оголошеного конкурсу щодо надання житлово-комунальних послуг у Ленінському та Кам'янобрідському районах до міськвиконкому не звернувся жоден бажаючий заробляти такі нелегкі гроші. Чи, може, луганські бізнесмени вирішили, що даний конкурс є лише декорацією до переможного фіналу «Петер Дуссманн—Україна»? Уже згадувана вище Ельвіра Михайленко, коментуючи цю інформацію, з розпачу висловилася в тому сенсі, що «всі компанії, які йдуть у Луганськ, хочуть будувати торговельнi центри та гральні заклади, а не вкладати кошти у ЖКГ». Але, може, слід було спершу оголосити конкурс, куди Дуссманна запросити як одного з претендентів, а не укладати з ним договір?

      А тепер у міськвиконкомі й самі не знають, що з ним робити. Та ж таки Михайленко повідомила, що договори, які німець почав укладати з населенням, не відповідають типовому, затвердженому міською владою. І підкреслила: «Це його самодіяльність».

      — Ми абсолютно згідні з людьми, що це неправильні договори.

      Однак додала: «Дуссманн може зіграти позитивну роль у ЖКГ Луганська. Я всім кажу: приведіть іншого Дуссманна, давайте створимо Дуссманну конкуренцію». Та чи не слід було спочатку владі самій підшукати ще пару кандидатур, а не надавати одному претендентові величезний аванс? Переважно моральний...

      Можливо, мої міркування щодо конфлікту, що назріває у відносинах міста й області, дещо перебільшені, однак міський голова почав робити кроки, якi можна розцінювати як пошук захисту в громадськості (а на кого ще йому розраховувати? Не на Януковича ж). Скажімо, прес-служба міськради поспішила повідомити, що Кравченко готує розпорядження про створення громадської ради з контролю за роботою житлово-комунального господарства. В принципі нормальний політично вмотивований хід, якби серед інших структур до роботи в раді не запросили «Комунальну самооборону», яку створили політичні опоненти «біло-голубих», та ще й з конкретного приводу — протистояти незаконному, з точки зору засновників «КС», підвищенню тарифів. У чому вони голосно звинуватили саме мера та його команду. І ведуть із цим цілком реальну боротьбу.

      Серед іншого, наприклад, юристи КС знайшли в законодавстві шпарини, які дозволяють споживачам комунальних послуг платити за старими тарифами. Між іншим, довести про це до відома широких верств населення «самооборонцям» допомогли якраз обласні телеканали. Коли Сергій Іванович керував лише одним районом міста, а самим містом керував його політичний опонент, подібного «розгулу демократії» в одному окремо взятому районі міста чомусь не спостерігалося.

      Подивимося, як розгортатимуться події, коли вдарять справжні морози. Як уже повідомляла «Україна молода», український «полюс холоду» розміщується на Луганщині. Зима ще не починалася...