Подвійний парадокс української історії! Правда про найбільшу національтну трагедію вперше прийшла до нас з-за окену. Так само визнання Голодомору актом геноциду української нації і вшанування його жертв також почалося за кордоном.

Хоч би скільки помилок наробив Віктор Ющенко, прирікши себе на роль політичного камікадзе, внесений ним на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні» різко підносить його над іншими керівниками за гостротою відчуття національних проблем.

На сьогодні в порядку денному Верховної Ради стоїть законопроект, якого чекали давно, — про Голодомор. Він запропонований Президентом Віктором Ющенком як невідкладний, і було б добре, якби за нього проголосували до 25 листопада — Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій. Суть цього акту — визнати великий голод 1932—33 років геноцидом комуністичної системи проти українського народу. Логічно, якби запалювання свічок у вечірніх вікнах та загальнонаціональна хвилина мовчання 25 листопада о 16.00 були б підтримані недвозначним рішенням парламенту. До всього, це буде 75-річчя трагедії — адже вважається, що початок Голодомору має фіксовану дату, яка походить від перших постанов тодішнього ЦК Комунiстичної партiї про нову хлібозаготівельну політику СРСР.