(Володимира СТАДНИКА.)
Власне, її загадковість, швидше, для меломанів непосвячених, яким просто подобається ця цікава дівчина з «індійською» крапочкою на лобі, що співає досить приємні за мелодикою пісні. Меломани ж, які до свого хобі ставляться відповідальніше, знають, що за паспортом Lama - Наталка Дзеньків. Й історія такої екзотичної назви гурту та водночас псевдоніму співачки має досить неочікуване пояснення. Насправді Наталка в Індії поки що не була, але одного разу їй приснився сон, начебто вона розмовляє з тібетським монахом, і у тій розмові прозвучало слово «лама». Коли прокинулася, то вирішила більше не напружувати свою уяву з приводу назви гурту, а зупинитися на Lama.
Займатися музикою дівчина почала ще з дитинства - з п'яти років грає на фортепіано. Та й співає не від учора: меломани зі стажем пам'ятають гурт «Магія», до якого Наталя мала безпосереднє відношення. До речі, і тоді, як учасниця «Магії», і сьогодні, вже як Lama, Наталя працювала і продовжує працювати з саундпродюсером Віталієм Телезіним, людиною, яку музикантам представляти не потрібно. Як керівник студійного процесу, Телезін співпрацював із гуртами «Океан Ельзи», «ВВ», Земфірою, «Братья Гримм», «Друга Ріка», Stereoliza... У Lama він знайшов себе ще і як композитор.
Донедавна Lama, яка в хіт-парадах українського шоу-бізнесу стартувала лише в квітні, могла похвалитися трьома синглами - «Мені так треба», «Моє серце» та «Літак»... А відтепер - ще й повноцінним дебютним альбомом «Мені так треба», презентація якого відбулася днями в «Квартирі Бабуїн». Привітати колегу з такою приємною подією прийшли Валерій Харчишин, Юрій Хусточка, Світлана Лобода, Святослав Вакарчук... Дотримуючись стилістики, яку співачка заявила у своїй творчості, розпорядники вечірки запалили свічки та благовонія. Сама «іменинниця» у картатій спідниці від Лялі Фонарьової виглядала надзвичайно втішеною з усього, що відбувалося навколо. Кілька пісень у виконанні Lama того вечора звучали особливо проникливо.
У запису дебютного альбому Lama «Мені так треба», до якого ввійшло 12 композицій, узяли участь відомі українські музиканти: Мілош Єліч (аранжування), Макс Малишев, Олег Федоров та Сергій Клепач (барабанні партії в окремих піснях). Партії бас-гітари на більшості треків виконав Іван Лохманюк. Олександр Береговський - перкусія, Валентин Марудно - валторна. Також до запису альбому долучилися два оркестри: Київський філармонічний оркестр під диригуванням Мілоша Єліча, та Симфонічний оркестр Муніципального академічного театру опери та балету під диригуванням Євгена Воронко.
1.
По кімнаті ходимо туди-сюди,
Моїх сліз ніколи не побачиш ти.
Не відкрила я тобі свої думки -
Вже пізно треба йти, вже пізно треба йти!
Ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла...
Приспів:
Йдемо! Вже відлітає твій літак,
Він дає останній знак!
Вже відлітає твій літак...
Давай, йдемо! Вже відлітає твій літак,
Він дає останній знак,
Вже відлітає твій літак...
2.
За хвилину слід ловити будемо,
Ті слова несказані забудемо,
Не відкрили ми тоді свої думки -
Вже пізно треба йти,
Вже пізно треба йти!
Ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла...
Приспів
У древній міфології Lama - це добра богиня-захисниця і покровителька, яку на малюнках зображували окриленою людиною. Вважається, що Lama є у кожної живої істоти, адже це носій особистості.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
