Згадати всіх на Володимирській гірці

11.12.2003

      Поки Верховна Рада та уряд ницо розмірковують, яку ділянку віддати під Меморіал жертвам голодомору 1932—33 років — престижну, в центрі столиці, на вулиці Січневого повстання, чи десь на задвірках Києва, щоб ні пам'ять, ні нога туриста туди не змогли легко дістатися, — київська влада вирішила запропонувати інший варіант. І Меморіал, і музей жертв голодомору, політичних репресій і насильницьких депортацій, і заодно науково-дослідницький центр, який вивчатиме голодомор, планується розташувати в історичній частині міста — на вулиці Трьохсвятительській, 4Б. Найближчим часом столична влада оголосить конкурс на будівництво музейного комплексу, а також пам'ятного знаку, повідомив головний архітектор Києва Василь Присяжнюк. Будинок за згаданою адресою, сказав Присяжнюк на засіданні містобудівної ради Києва, перебуває в комунальній власності Києва, людей з нього відселено. А пам'ятний знак можна встановити неподалік — у парку на Володимирській гірці. Щоправда, в такому разі два пам'ятні знаки, які вшановують жертв голодомору, знаходитимуться на одному квадратному арі, адже перша (і єдина у столиці) стела стоїть біля витоків Трьохсвятительської вулиці, при вході до Михайлівського золотоверхого собору. Але в кожному разі, пропозиції головного архітектора Києва — це тільки варіант для роздумів, адже державна влада ще не відмовилася від думки звести Меморіал на вулиці Січневого повстання.

      Такі дискусії — не дивина у країні, де досі далеко не всі знають, якої трагедії зазнала нація 70 років тому. Про це свідчать, зокрема, опитування киян, проведені соціологічною службою УНІАН. Так, аж чверть опитаних вважають, що 70-річчя вшанування жертв голодомору взагалі не слід відзначати. Добре, що є 16,6 відсотка киян, які переконані: в державі слід встановити спеціальний День скорботи.

      Так само мешканці столиці губляться в думках щодо причин голодомору. На тлі 21 відсотка респондентів, що вважають голодомор свідомою репресивною політикою Сталіна, є й майже 10 відсотків киян, котрі схильні думати, що люди вмирали голодною смертю по всій Україні через «перегини місцевих чиновників, які перевиконували плани». До 27 відсотків киян таки вже, 70 років після трагедії, «дійшло»: «Це було зумисне винищення українського народу». Водночас 11 відсотків відмовилися відповідати на питання анкети, а ще 2,5 — не знайшлися, що відповісти.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>