Вручати ключі від помешкань особисто прибув київський голова Леонід Черновецький. Виступаючи перед новоселами, він зізнався, що «віддає кожному з них часточку серця» і «з задоволенням відсвяткував би з кожним особисто». Далі мер згадав свою молодість, розповівши, як «сам колись отримував квартиру на Березняках, простоявши у черзі кілька років». Скінчивши спіч, Черновецький зі свитою пішов оглядати квартири в будинку. Впевнившись у наявності опалення і гарячої води в кранах, мер залишився задоволений і додав, що його помешкання на Березняках було значно скромнішим. Щоправда, одразу після того, як київський голова відбув з урочистостей, почали кричати, що «у 80-й квартирі тече батарея, затопило всю підлогу».

Модна для газетярів радянських часів тема шахтарської праці за останні роки зовсім забута. Лише чергове пришестя до влади «донецьких» викликало цікавість до вугільного регіону та його жителів. Автор цих рядків, хоч народився і виріс на Донеччині (на тепер владному перетині — між Макіївкою та Єнакієвим), але до останнього часу не міг назвати себе справжнім донецьким із однієї причини — не був у шахті. Не складалося. Тому нещодавно вирішив прийняти «бойове хрещення» та одночасно поцікавитися, як працюють українські гірники.
Шахту «Краснолиманська» для свого заглиблення у надра матінки-Землі я вибрав не випадково. Земляки порадили: їдь туди, побачиш не тільки шахту, а й зразок того, якою вона має бути. Крім того, розповідали, що, по-перше, її директор Зіновій Пастернак є яскравим уособленням єднання Сходу та Заходу України — народився на Тернопільщині, але все життя працює на Донбасі. Зберігши риси тернополянина (ощадливість і педантичність), при тому має міцну, як колись казали, «донецьку закваску» із крутим гонором керівника. Друге, що відрізняє «Краснолиманську», це підприємство — єдиний випадок в Україні, коли шахти не закривають, а будують. І не просто, а шахта будує шахту!