Вічні мрії про вічну молодість

      Цього року у США померла Ліліана Гертруда Аспланд — остання з пасажирів, яким удалося врятуватися після катастрофи «Титаніка» в 1912 році. Тоді Ліліані було 5 років, а померла вона вже в поважному 99-річному віці. Найстаршою ж людиною планети, чий рекорд досі так ніхто і не побив, була мешканка Франції Жоан Клемент (1875—1997). Ім'я цієї сивочолої жінки ще за її життя було занесено до книги рекордів Гіннесса — вона виступала в номінації найстаршої у світі людини.

      Протягом останнього сторіччя тривалість людського життя подвоїлася, проте і дотепер понад столітній вік людини — радше виняток, ніж правило. Рокфеллер, наприклад, дуже хотів дожити до свого століття, але омріяний ювілей так і не відсвяткував. Та, незважаючи на всі невдачі, люди продовжують сподіватися, що в майбутньому десь так 125-й день народження буде цілком звичайним святом. Адже тепер, коли людина навчилася досягати всіх можливих земних благ, так хочеться подолати останню перешкоду — вік. І особисто для себе зупинити час. 

Щаслива родина — щаслива людина

      Аналізуючи життя довгожителів, учені Інституту геронтології АМНУ дійшли висновку, що головний козир «вічно молодих» дідусів і бабусь — позитивні емоції. Довгожителі радіють навколишньому світу, мають багато друзів, люблять дітей, бавляться з онуками та правнуками. Для довгожителя типовим є оптимістичний погляд на життя — статистика свідчить, що серед людей, старших за 70 років, дуже мало песимістів. А якщо таке й трапляється, то навіть те, що вони довго живуть на світі, ці вічно невдоволені люди сприймають не як подарунок долі, а як якесь непорозуміння. Саме тому геронтологи наголошують: якщо хочете жити довго — ніколи не бурчіть, не нарікайте, не починайте першими якихось безглуздих «розборок» — ні в переповненому автобусі, ні в родинному колі. Геронтологи стверджують, що серед факторів, що впливають на довголіття, провідну роль відіграє психологічний комфорт людини у спілкуванні з іншими, насамперед з родичами.

      «Досліджуючи феномен довгожителів Кавказу, ми виявили, що одним зі сприятливих факторів є соціально-психологічний клімат у родинах, — розповідає директор Інституту геронтології АМНУ професор Владислав Безруков. — Повага до старих людей — це традиція, закладена в культурі гірських народів. На Кавказі, наприклад, не існує ніяких закладів для утримання людей похилого віку. Старі зазвичай живуть у своїх сім'ях, а не в притулках. І родина привселюдно осоромилася б, якби не змогла утримувати когось зі своїх старших родичів». 

Гроші вирішують не все. Але багато чого

      Чомусь багато юнаків та дівчат вважають, що повноцінна молодість  — це безліч розваг і мандрівок. Проте такий спосіб життя в молоді роки зовсім не означає, що людина, насолодившись в юності всіма благами, буде щасливою після п'ятдесяти. Психологи навіть стверджують, що жадібним до життєвих вражень юнакам та дівчатам можна по-своєму поспівчувати. На тлі буднів приземлених ровесників їхнє життя може видаватися цікавим, проте насправді така романтика більше схожа на неприкаяність, і якщо ці люди вчасно не влаштують свого особистого життя, то на старості можуть про це гірко пошкодувати. Так, наприклад, трапилося свого часу з американськими феміністками. Вони витратили молодість на заперечення родинних цінностей і боротьбу з каструльно-пелюшковим стилем життя жінки. Проте на початку сьомого десятка таки збагнули, що стабільне подружжя, діти й онуки — це велике благо. Набагато більше, ніж «дівочі» посиденьки вже сивих феміністок, яким за 60.

      Утім хоч ніхто й не хоче наближення невблаганної старості, проте люди постійно прагнуть розгадати загадку довголіття. З цього приводу вчені кажуть: якщо хочете стати довгожителем, то виберіть собі батьків-довгожителів. Бо саме мати й батько забезпечують людині базовий генетичний матеріал, в якому, зокрема, закладена й тривалість життя. Згадайте, скільки в середньому жили ваші дідусі-бабусі, скільки років вашим батькам і виведіть середнє арифметичне ймовірної «довжини» свого життя. Втім варто зазначити, що спадкові фактори визначають багато, але не все. Від них тривалість життя залежить на 20 відсотків, ще на 10 відсотків на довголіття впливає медична допомога, на 20 — умови життя і аж на 50 відсотків — спосіб життя людини. Спосіб життя — це зрозуміло: не пити, не палити, зарядка, здорове харчування. А що ж таке «умови життя»?  З цього приводу в Інституті геронтології провели цікаві розрахунки. За основу взяли дані ВООЗ про тривалість життя та доходи на душу населення у 47 країнах світу. І виявилося, що кожна тисяча доларів валового національного продукту додає людині півроку життя. А кожна тисяча доларів, витрачена протягом року на себе — тобто на їжу, відпочинок, лікування тощо — додає людині цілий рік життя.

До старості готуйся замолоду

      Утім, як визнають науковці, гроші у справі довголіття вирішують багато, але таки не все. Бо до фінансових резервів обов'язково потрібне здорове відчуття міри. «Трапляється, що високе соціальне становище багатих українців призводить до вкрай негативних наслідків, — визнає професор Владислав Безруков. — Через клініку Інституту геронтології пройшло декілька десятків заможних людей, які в середньому віці вже не тільки мали ознаки прискореного старіння, а й перенесли інфаркти та інсульти. Вікова патологія, яка зазвичай розвивається в старості, у них розвинулася значно раніше. Сильні стреси і страх за долю своїх близьких, бурхливі розваги в саунах, ресторанах і нічних клубах, — усе це не йде на користь».

      Учені наголошують: те, наскільки здоровою людина зустріне свою старість, залежить від її способу життя в молоді та зрілі роки. «Багато людей думають, що хвороби починаються десь після 50, а старість — після 60-70. Та не варто думати, що в молодості можна пожити як-небудь, а «коли доживу до 50 років, тоді потурбуюся про себе». Профілактику старечих захворювань треба починати ще тоді, коли організм лише формується», — говорить професор Безруков. І додає, що все життя людини — до того, як вона вже серйозно і надовго потрапила до рук лікарів, є передісторією хвороб.

      На початку ХХ століття середня тривалість життя в Україні становила всього 36 років. Сьогодні, на початку ХХІ століття, кожен п'ятий українець — це людина, якій 60 і більше. При цьому чоловіки в середньому доживають десь до 63, а вік жінок сягає 74 років.