«Якщо світ — це людина, то світу — п...ць», сказала нещодавно одна урбанізована поетка. Я з нею згодна. Бо ми звикли все руйнувати, починаючи з флори-фауни, закінчуючи власним життям. І статистика — тому підтвердження. Кожен четвертий дорослий в Україні — офіційно визнаний злочинець. Сидів за гратами. Щороку на відсидку йдуть 200 тисяч чоловік. А це половина нашого Кримського півострова. Уявляєте, скільки народу в нас бачить небо в клітинку! Те, що сталося нещодавно, — явище неординарне, цього, напевне, вимагає час. Кажу про харківський театр «Арабески», який проїхався п'ятьма українськими в'язницями і ось показав, що з того вийшло.

Цей парк в урочистій атмосфері було відкрито у 1967 році. Як тоді водилося, під таку подію підвели відповідну ідеологічну основу. Парк назвали іменем Володі Дубініна, символу дитячого героїзму в роки минулої війни. Донедавна він єдиний на весь понад мільйонний Дніпропетровськ мав статус дитячого, про що сповіщала протягом десятиліть масивна гранітна стела при вході до парку. Аж доки у 2001 році не зникла. Як кажуть у подібних випадках, за загадкових обставин. Згодом аборигенам довелося пересвідчитися, що просто так у цьому світі ніщо не зникає. Бо вже нинішнього року була розгромлена й меморіальна дошка, вивішена ще в тому ж 1967-му. І майже водночас на території парку з'явилася металева огорожа, якою обнесли чималеньку ділянку.

Якщо ви давно мріяли назвати свою майбутню дитину подвійним чи потрійним іменем, то віднині матимете законну підставу для такого важливого кроку. З 1 січня 2004 року набуде чинності стаття Сімейного кодексу, згідно з якою, кількість слів у складних іменах українців не обмежуватиметься, повідомляє прес-служба Мін'юсту. За словами міністра Олександра Лавриновича, більше двох імен можна буде давати в тому випадку, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько.