Ризиковані завдання i вдалі ризики

09.12.2003

      Говорячи про роки незалежності нашої країни, багато експертів зазначає, що протягом цього часу як держава Україна фактично не відбулася. Аргументи цьому твердженню наводять різні: починаючи з відсутності реформ і закінчуючи слабкою роллю на міжнародній арені. Останнім часом, однак, все частіше мусується й інше твердження: усі згадані проблеми можна вирішити вже з листопада 2004 року, після перезидентських виборів. «Наступні вибори — дуже важливий етап для України та світу. Важливі при цьому не лише результати виборів, а й те, хто переможе: європейська демократія чи східна культура», — зазначив Ендрю Вільсон, старший лектор Школи слов'янських і східноєвропейських досліджень (Велика Британія) під час міжнародної конференції «Сучасні ризики та завдання демократичного розвитку України». Власне, цей форум, проведений минулої п'ятниці в Києві, і мав на меті дослідити причини того, чому Україна застигла в своєму історичному розвитку, обговорити виклики, які зараз стоять перед Україною та цілим світом (у контексті нашої держави, звісно).

      Дискусія учасників конференції (організатори — аналітичний центр «Агенція соціального проектування», Інститут відкритого суспільства (Будапешт), представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні) проходила під акомпанемент оцінок щодо геополітичного положення України. При цьому промовці постійно наголошували на двох явищах, внесених до назви форуму, — «завданнях» та «ризиках». Якщо те, що Україна може демократизуватися вже з наступного року, можна розцінювати як завдання, то однією з перешкод цьому (себто певним ризиком) може стати обрання Президента не народом, а парламентом, або ж фальсифікація виборів. Народний депутат від «Нашої України» Микола Катеринчук не виключив, що в такому випадку він не бачить «іншого шляху, як у Грузії». А це вже ризик для влади.

      Власне, як стверджує редактор журналу «Політична думка» Володимир Полохало, ця політтехнологія (політреформа) затіювалася для того, щоб не відбулося перерозподілу владних еліт. А от колишній посол України в Румунії Антон Бутейко зазначає, що можливе внесення змін до Конституції не потрібно ідеалізувати. На його переконання, повноваження Президента, які «реформатори» хочуть передати уряду та парламенту, і без того не надто сильні. «Вони набагато менші, ніж їх насправді реалізовують. Вирішальну роль в цьому грає не Конституція, а політичний режим і свідомість політичної еліти», — каже Бутейко.

      Підсумовуючи свій виступ, уже цитований нами Ендрю Вільсон зауважив, що «те, що відбудеться (якими будуть результати виборів. — Авт.) в Україні, прямо відіб'ється на Росії». З цим висловлюванням складно не погодитись. Особливо в контексті думки, яку висловили колишній мінстр закордонних справ Геннадій Удовенко та політолог Володимир Полохало. За словами останнього, «Росія — це основний ризик України». «Ми боїмося про це відверто говорити, але це так, — зауважив пан Удовенко. — Спершу — залежність економічна, а потім і політична». У контексті першої із цих залежностей Геннадій Йосипович мав на увазі передусім створення Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном. А це, на противагу завданням влади, ще один ризик для народу. Колишній міністр економіки і президент Центру економічних реформ Володимир Лановий висловив сподівання, що цей проект не здійсниться: «ЄЕП нам буде шкодити, він не вирішуватиме проблем України. Його, в принципі, не може існувати. Бо ще існує парламент, у якому знайдуться сили, котрі відмовляться за це проголосувати».

      Багато експертів у ході конференції зазначили, що одним із головних завдань України має стати вирішення економічних питань, яким постійно «перешкоджає політика». У відповідь голова парламентського Комітету з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, голова Народного руху Борис Тарасюк зазначив, що, зокрема, в ЄС «беруть не лише за економічними критеріями показниками, а й за політичними». При цьому Антон Бутейко, маневруючи між політикою та економікою, заявив, що треба напрацювати глибоку програму загального розвитку України. «Ми зробимо цю державу нормальною», — зауважив наш екс-посол у Румунії.

      Приємно, що на унікальній місії (читай — завданнях) України наголошували не лише українські експерти, а й іноземні гості. Дехто зазначав, що зараз «не Україна проходить випробування демократією, а демократія — Україною». Слушно і справді приємно. От якби не ризики...

  • У Верховній Раді оголошено перерву

    Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>

  • Почати знизу

    Доки український парламент, попри майданні обіцянки, не поспішає саморозпускатися, а ідея загальної децентралізації влади лишається в проектах, політики місцевого рівня вирішили взяти ініціативу в свої руки і почати ділитися досвідом та налагоджувати співпрацю з колегами, не чекаючи вказівок згори. >>

  • Вiдставили до лiкарнi

    Прокурор Черкаського району Руслан Олійник, він же син екс-мера Черкас і відомого народного депутата України Володимира Олійника, нині у реанімації. Туди він потрапив після того, як районну прокуратуру пікетували черкаські активісти, вимагаючи його відставки. >>

  • «УДАР» коліном

    Верховна Рада, котра ніяк не зважиться на «суїцид», помалу викликає гостре роздратування у найбільш палких прихильників дострокових парламентських виборів. Цього тижня із незвичною для себе різкою риторикою виступив депутат від «УДАРу» Павло Розенко, котрий заявив наступне: «УДАР» наполягатиме, щоб на одному з перших засідань через два тижні було все-таки проголосовано постанову (про саморозпуск), яка була підписана трьома політсилами... >>

  • Морозу відріжуть зв'язок,

    Як уже повідомлялося, спікер розпущеного парламенту Олександр Мороз планує скликати 4 вересня сесію ВР. На заваді цьому можуть стати досить цікаві чинники. >>