Наша «несвоя» освіта

04.10.2006

      Сьогодні освіта, здобута в Україні, в багатьох країнах світу вважається дуже престижною. Тисячі іноземних громадян щорічно вступають до українських вузів. Тим паче що у нас значно нижчі ціни на навчання порівняно з Західною Європою чи Північною Америкою.

      На жаль, більшість статистичних даних офіційного сайту Міністерства освіти і науки України є надто застарілими, щоб оперувати ними при вивченні питання навчання іноземних громадян у нашій країні. Більшість провідних ВНЗ Києва (КНУ, НТУ «КПІ», КНЕУ) подають інформацію про тисячі студентів з інших держав, які здобувають знання у них. За першість у цій галузі зі столицею постійно змагається Харків. Для прикладу: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна на 10 років прийняв у свої стіни близько 2500 викладачів і аспірантів іноземного громадянства. Про кількість простих студентів інформація на інтернет-ресурсі відсутня, але логічно, що їх має бути на порядок більше від вказаного числа. Харківський національний економічний університет від початку офіційної міжнародної діяльності підготував тисячі кадрів для 72(!) країн світу. В Україні вчаться громадяни Туркменістану, Росії, Китаю, Індії, Конго, Ірану.

      Освітні чиновники з захопленням рапортують, що з кожним роком українські ВНЗ випускають все більше і більше іноземних спеціалістів. Це значить, що кількість місць для громадян України зменшується.

      Довгі роки Україна посідала гідні місця у світовому рейтингу країн за часткою громадян з вищою освітою. За сьогоднішніми тенденціями, про таку гордість найближчими роками можна буде забути. Зрозуміло, що іноземець за своє навчання в українському університеті платить доволі велику суму, а тому збільшення частки іноземних студентів можна зрозуміти. Але мислення такими категоріями є суто тактичним, а не стратегічним. Переважна більшість іноземців по закінченні навчання повертається на батьківщину. Цілком законним наслідком відносно дешевої підготовки високоякісних спеціалістів є астрономічні темпи розвитку економік і наукових комплексів хоча б тих самих Китаю й Ірану, африканських країн.

      Щодо західноєвропейського світу, то там такий освітній «альтруїзм» також існує, але він не переходить за розумні межі. Сьогодні Україна отримує мільярди гривень від надання освіти іноземцям, але завтра ці іноземці вже нічим не будуть корисні нашій державі. Водночас цілком можливо, що нам не вистачатиме фахових вітчизняних спеціалістів.

Ігор УДОВИЧЕНКО,
Молодіжний національний конгрес.
  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>