«Народна» без... народу

23.09.2006

      Ще задовго до початку другого етапу сьомої звітно-виборчої конференції Полтавської обласної організації Народної партії журналістам обіцяли сенсацію. І вона не забарилася. Менше години знадобилося делегатам для того, щоб одностайно... поховати свою облпарторганізацію, тобто оголосити про припинення її існування і «народити» оргкомітет «зі створення обласної партійної організації Української аграрної партії, що буде завжди стояти на захисті інтересів українського селянства й народу загалом, сприяти розбудові Української держави, встановленню миру й порозуміння в суспільстві». До згаданого оргкомітету ввійшли не лише всі четверо депутатів обласної ради від «базової» партії Народного блоку Литвина, а й абсолютна більшість «стовпів» Народної (донедавна — Аграрної) партії в районах. Досить сказати, що серед потенційних фундаторів нової «сільської» партії на Полтавщині налічується більше десятка вчорашніх голів райдержадміністрацій і голів районних рад, у тому числі й найодіозніших.

      При цьому самі «гробокопачі» до «поховальних» мотивів своєї конференції ставилися доволі скептично. Казали про те, що вищі столичні однопартійці поставили хрест на них іще раніше. Адже обласні засоби масової інформації вже повідомили про рішення політвиконкому Народної партії від 16 червня, 18 липня і 30 серпня 2006 року, згідно з якими, голову полтавської обласної парторганізації Петра Ківшика відсторонено від керівництва, а попередня конференція (власне, перший етап цієї «поховальної») визнавалася такою, що «була скликана з порушенням статутних вимог». Із відповідними наслідками — нелегітимністю будь-яких прийнятих на ній рішень...

      За таких обставин зрозуміло, що Народна партія Володимира Литвина з «лиця» Полтавщини не зникне. Тим більше, за наявності «штрейкбрехерів», насамперед із полтавської і кременчуцької міських організацій, які не приєдналися до масового «самогубства» і воліють залишатися з «литвинівцями». Хоча й на конференцію «бунтівників» бодай для того, щоб пояснити їм власну позицію, не прийшли. Привселюдно залишив її тільки один делегат із числа головуючого корпусу: мовляв, звиняйте, я приїхав на форум однієї партії, а мені «підсовують іншу»...

      До речі, в рішенні політвиконкому НП від 30 серпня є пропозиція пану Ківшику, котрого звинувачують у порушенні статутних норм і перетворенні облпарторганізації на такий собі доважок до очолюваної ним бізнес-структури — облагропостачу, «у триденний термін передати виконуючому обов'язки керівника регіональної парторганізації печатку та свідоцтва про державну і юридичну реєстрацію парторганізації». У відповідь на цей заклик делегати підтримали свого «старого» керманича і, образно кажучи, показали київським дядькам дулю: мовляв, віддамо печатку й усе інше без жодних зволікань, але тільки після того, як ті ж столичні вожді повністю розрахуються з нами і партійним активом бодай за минулу виборчу кампанію...

      Несміливі голоси окремих делегатів про необхідність уникати поспіху при «анулюванні» осередків однієї партії й утворенні на їхніх руїнах іншої одразу гасив Петро Ківшик та його найближчі соратники. Мовляв, і так надто довго були ми безсловесними гвинтиками, терпіли волюнтаризм київських лідерів, підкорялися усім їхнім забаганкам, тільки «під топ-модель Литвина» відмовилися навіть від «аграрного» бренду в назві партії — от і одержали за все це «ляпаса» від виборців на останніх парламентських перегонах. А якщо будемо зволікати й далі, тонути в дискусіях, то запізнимось навіть на потяг, який вирушатиме на наступні президентські вибори...

      Та все ж головний і, певно, таки найпереконливіший аргумент на користь «відходу» від Литвина для вельми специфічного контингенту делегатів конференції (власне, справжнього партійного активу) був таким: а чи порадилися наш вождь та його найближче оточення з нами, коли зовсім недавно, в рішенні політвиконкому від 12 вересня, задекларували опозиційність Народної партії до нинішньої виконавчої влади? Рішуче відмежовуючись від такої «суперсміливої» декларації, учасники конференції навіть висловили своє «фе» у рішенні окремим, доволі кострубатим рядком: «Висловити повну підтримку вибору народу 2006 року, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Президента України».

      На самому ж зібранні в Полтаві така докорінна розбіжність у поглядах зі своїми партійними вождями і, навпаки, повна суголосність з усіма гілками влади пояснювалася ще дохідливіше. Мовляв, про яку опозиційність Народної партії можна говорити, коли «в нас ветеринари, лісники, два полтавські вузи», працівники інших державних структур, котрі вже завтра можуть позбутися своїх посад тільки через амбітність партійних керманичів?! І чи уявляєте ви опозиціонера-голову «колгоспу», котрий їде в район, область або навіть у столицю «вибивати» дешевші пальне, міндобрива, кредити для свого господарства в підпорядкованих уряду структурах, і не хоче у власній вотчині «стихійного лиха» в образі податкової або КРУ? Надто за умов, коли на Полтавщині за лічені дні буквально «змели» і «чужого» Партії регіонів керівника обласної податкової адміністрації, і голову облради з опозиційного БЮТівського табору. Подібні аргументи діють безвідмовно на партійців, які ще вчора «тулилися» до Литвина — глави президентської Адміністрації чи спікера парламенту, а тепер сприймають його не інакше як «відпрацьований матеріал». Тож і одностайність при голосуванні за згадані вище «поховальні» рішення несподіванкою не стала.

      Тим більше що, як запевнив обласний керманич, у прагненнях залишити орбіту непевних «литвинівців» і утворити нову, «істинно аграрну» партію такими собі «казанськими» сиротами вони не стануть. Власне, «батьків», охочих прихилити до себе електоральний потенціал українського села, ніколи не бракувало. За словами Петра Ківшика, аналогічні процеси відбуваються зараз і в інших регіонах України, на загальнодержавному рівні їх активно підтримує рада сільськогосподарських товаровиробників (більше відома як об'єднання «голів колгоспів») і профільне міністерство. Тож установчий з'їзд нової «відродженої» партії (найвіргідніше, її знову назвуть Аграрною, на «український» доважок попереду погоджуються не всі) може відбутися вже в жовтні.

      А після «похоронного демаршу» делегатів обласної конференції в Полтаві зібралися й вірні «литвинівці». Щоб уже на засіданні виконкому взагалі виключити Петра Ківшика з лав Народної партії. Відкритих опонентів його курсу на Полтавщині — поки що жменька. Хоч вони також очолюють не останні державні, громадські й комерційні структури. Так що проблем із поповненням «істинно народних» партійних лав у них вочевидь також не буде. Як не було їх у нинішніх «могильників» партії Литвина на Полтавщині, котрі свого часу «навернули» до неї більше 35 тисяч мешканців області. Щоправда, на останніх виборах до парламенту за цю партію віддала свої голоси тільки половина — ні, не виборців області... самих членів партії.