Існує думка, що зимою наш організм «впадає у сплячку» і потребує відпочинку, зазвичай, пасивного, тобто із книжкою на дивані чи перед телевізором. Утім у деяких представників сильної, а подекуди і слабкої статі, енергія б'є через край. Отже, віддають перевагу активному відпочинку, такому, щоб бурлила кров, плавилась крига і виділявся естроген із тестостероном. Звичайно, одразу з корабля на бал, у нашому випадку — із теплого ліжка на айсберг, стрибати не треба. Починати можна з активного, але нетравматичного відпочинку: санчат, ковзанів та лиж.
Простіше за всіх любителям ковзанів. Для катання «для душі», якщо це не професійний шорт-трек (ковзанярський спорт на короткі дистанції), у кожному великому місті обладнані спеціальні стадіони. Наприклад, у Києві найпопулярніші місця для любительського розбивання носів — ковзанка «Крижинка» у Дарниці, «Льодовий стадіон» біля ВДНГ та ковзанка у районі Святошина. На «велику кригу» можна приходити зі своїми ковзанами, а можна взяти в оренду просто на місці. Ціна — від п'яти до десяти гривень за годину.
Натренувавшись на ковзанці і дочекавшись, поки висохне зеленка на збитих ліктях та колінах, можна переходити до справжнього екстремального лижного спорту: скіджорингу, карвінгу, віндсерфінгу і тому подібних розваг із непристойними назвами. Дехто, почувши знайоме слово, може, звичайно, закинути, що віндсерфінг — суто літня розвага: море, сонце, дошка під вітрилом. Власне, від класичного серфу в зимовому варіанті лишилося тільки вітрило. На відміну від літнього, де вітрило встановлюється на дошці, зимою вітрило роздувається на ковзанових чи лижних апаратах. А далі — за схемою: і сонце в небесах, і вітер у вітрилах! До речі, ті, хто вважає цей вид спорту розвагою, непридатною для українського клімату, глибоко помиляються. Звичайно, кататись під вітрилом на непристосованих ділянках карпатських гір професіонали не радять — кісток не зберете. Для цього є спеціально обладнані майданчики, принаймні в Києві. А в Тернополі навіть проводиться чемпіонат Європи із зимового серфінгу.
Недалеко від серфінгу пішов і скіджоринг. Відв'язуємо вітрило, лижі прив'язуємо до будь-якого предмету, що рухається із наростаючою швидкістю і — поїхали з вітерцем! В оригінальній задумці засновника цього виду спорту, мешканця Скандинавії, де лижі є трохи не громадським транспортом, вони мали прив'язуватись до коня. А чого ж дарма палками махати? Спочатку так воно і було. Але ж науково-технічний прогрес не стоїть на місці, і згодом залізний кінь прийшов на зміну скандинавській конячці, в тому числі і в скіджорингу. А потім з'явились і приборкувачі лиж: замість спокійно їхати куди везуть, почали виробляти на повному ходу піруети. А мешканці радикально-північних регіонів (наприклад, Чукотки та Камчатки) прилаштувались прив'язувати лижі до собак. Експериментувати з улюбленою домашньою тваринкою все-таки не варто, як і чіплятись до проїжджаючої вантажівки. А якщо вже так захотілось адреналіну — краще таки їхати до Скандинавії. В Україні поки що немає спеціально прилаштованих для скіджорингу гектарів.
Близька до скіджорингу пулка — гонка на собаках. У тій же сніжній Скандинавії пулкою називають невеличкі нарти, яку нещасний собачка тягне за хазяїном на полювання. А тепер пулка стала доволі популярним видом спорту. Не серед собачок, звичайно, яких запрягають аж по три. Як і попередній вид спорту, потребує широких сніжних просторів.
А от чим можна зайнятись зимою у Карпатських чи Кримських горах — так це кайтсейлінгом. Для цього виду спорту згодиться усе зимове спортивне обладнання, що є в засіках, — сноуборди, лижі, ковзани. Вся сіль у кількості й складності фігур, що з неймовірною швидкістю вивертаються у повітрі під час стрибків. З усіх вищеперерахованих кайтсейлінг найвидовищніший, але і найтравмонебезпечніший.
