А якщо «сонце» відключать?

      Днями Мінпаливенерго й нафтотрейдери обговорили цінову ситуацію на внутрішньому ринку нафтопродуктів. Сторони домовилися про граничну ціну на бензин А-95 4,7 гривні за літр, на дизпаливо — 4,1 гривні. Учасники наради, яку провів новопризначений міністр Юрій Бойко, підписали відповідний протокол. Таким чином, найбільші нафтопереробні заводи й власники основних збутових мереж нафтопродуктів досягли згоди, але на досить нетривалий термін — лише до 21 серпня. Можливо, урядові при цьому був важливий сам прецедент подібної домовленості, враховуючи нарікання споживачів на дорожнечу бензину (станом на 11 серпня великооптові ціни на бензин А-76/80, А-92 та А-95 підвищилися до 4,98—5,29 гривні за тонну. — Авт. ). При цьому Кабмін явно побоюється звинувачень в адміністративному втручанні у ринок нафтопродуктів. Проте протокол передбачає санкції проти тих власників АЗС, які не підписали його і перевищують граничну ціну на бензин і дизельне пальне. Тобто найбільші торговці нафтопродуктами мають право не поставляти свій товар на такі автозаправні станції. Крім того, наприкінці тижня планується підписання більш загального документа — меморандуму. У ньому йтиметься про інвестиційну діяльність українських нафтопереробних заводів.

      Так чи інакше, а міністр не придумав нічого нового, як зустрітися з основними гравцями ринку — керівниками «Укрнафти» та «Укргазвидобування», нафтопереробних підприємств у Кременчузі, Лисичанську і Надвірній, а також власниками основних збутових мереж «Галнафтогаз», «Вікойл» i мережі, яка торгує татарським продуктом. На цій зустрічі, яка відбулася наприкінці минулого тижня, з'ясувалося, що під контролем учасників наради перебуває близько чотирьох тисяч АЗС, тобто приблизно 60 відсотків ринку заправок України. Юрій Бойко повідомив учасникам наради про попередні висновки експертів. У їхніх оцінках було враховано кілька факторів. З одного боку, — об'єктивні причини зростання цін на нафту і збільшення Росією експортного мита на цю продукцію до 216 доларів за тонну. З іншого — інтереси споживачів. Отож, на думку експертів, існує оптимальне співвідношення цін, яке виключає «спекулятивну складову», яка виникає, коли суб'єкти ринку намагаються нажитися завдяки ажіотажному попиту на цю продукцію. Словом, із врахуванням вхідної ціни на нафту — 475 доларів, після коректування і звірки з нафтотрейдерами й з'явилися граничні ціни, які було зафіксовано в протоколі.

      За даними Юрія Бойка, 16 відсотків бензину і 13 — дизельного пального в Україну сьогодні завозять з-закордону. У результаті завантаженість вітчизняних нафтопереробних підприємств різко зменшилася. Це є наслідком минулорічного рішення скасувати імпортне мито на завезені продукти нафтопереробки, наголосив пан Бойко. У свою чергу ті, хто ініціював у травні минулого року прийняття цього рішення, підкреслюють, що воно дало змогу стабілізувати ціни на ринку нафтопродуктів та створити передумови до їхнього зниження. Утім обидві сторони погоджуються, що головну роль у процесі повинна, знову ж таки, відіграти сама держава. Замість того, щоб вводити додаткові бар'єри для імпорту якісних нафтопродуктів, вона має створити такі умови для функціонування НПЗ, щоб їхнім власникам було вигідно вкладати гроші в реконструкцію своїх підприємств, а не просто «викачувати останні соки» з цих ресурсів, користуючись відсутністю конкуренції. Адже якщо нафтопереробні підприємства не будуть модернізованими і в них не вкладатимуть гроші, то вони приречені на загибель.

* * *

      Власне, в цьому ніхто не сумнівається, але слідом за правильними заявами чомусь не настає черга правильних дій у сенсі модернізації нафтопереробних підприємств. І це засвідчує швидкоплинність наших добрих намірів, коли найближчої мети вже досягнуто. І то правда: завдяки достатній кількості пального напередодні парламентських виборів «помаранчевий» уряд не мав клопотів із посівною. Та й урожай збираємо добрий. Хоча, можливо, більш слушною, з точки зору української переробної галузі, була пропозиція народного депутата минулого скликання України Олега Салміна запровадити нульову ставку ввізного мита на дизельне пальне з 1 квітня до 15 травня і з 15 червня до 1 жовтня кожного бюджетного року. Але цю пропозицію відхилили.

      Але це вже позаду, і склалося — як склалося. Нинішній міністр палива та енергетики декларує свій намір займатися копіткою роботою з учасниками ринку. Йому й карти в руки, тепер він має можливість втілити свою ідею в життя. Але навряд чи Юрій Бойко почне негайно наполягати на модернізації нафтопереробної галузі, тим паче що цими заводами володіють здебільшого російські власники. Міністр на прес-конференції заявив, що в технічному сенсі російські НПЗ не набагато пішли вперед від українських. «Єдина причина (кризової ситуації з нафтопереробкою в Україні. — Авт. ) — це різниця в імпортному миті в 216 доларів при ціні 475 доларів. Ви розумієте, практично 40-відсоткова нерівність у ціні на нафту вбиває будь-яку конкуренцію з боку наших виробників. З одного боку, нам не можна повністю закривати кордони, це призведе до зростання цін на нафтопродукти, але, з іншого боку — ми повинні забезпечити збільшення завантаженості (українських НПЗ. — Авт. ) від сьогоднішнього рівня на 20 відсотків. Приблизно такі показники ми закладаємо в меморандум, який розглядатимуть Прем'єр-міністр і власники провідних нафтопереробних компанiй», — каже Юрій Бойко.

* * *

      Укладання угод з нафтовими магнатами — річ звична для українських реалій, вона, як сезонна хвороба, актуалізується навесні й восени. Ми пам'ятаємо, як екс-Прем'єр Юлія Тимошенко та її міністр економіки Сергій Терьохін обіцяли особисто перевірити роботу кожної АЗС. Чи не є нинішнє намагання «приструнити» нафтових торговців чимось на кшталт адміністративного втручання у ринок, — щодо цього експерти поки що не сформулювали остаточного висновку. Причому вочевидь ідеться не про тих експертів, по допомогу до яких звернувся пан Бойко. Меморандум між урядом і власниками НПЗ і торгових мереж, якщо в ньому не передбачено силового регулювання цін на нафтопродукти, є цілком логічним і відповідає ринковим принципам, стверджує керівник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський, чиї слова наводить інтернет-видання РБК. «Але для того, щоб механізм регулювання цін у вигляді інтервенцій нафтопродуктів працював, потрібно знати, коли і в якому обсязі проводити ці інтервенції», — зазначив експерт. Отже, найбільший клопіт для нинішнього уряду, як вважає пан Бураковський, полягає в тому, щоб визначитися «з довгостроковою і середньостроковою програмою інтервенцій, тому що в іншому разі їх ефективність щоразу матиме менший результат».

* * *

      Більш грунтовний підхід до розв'язання цієї проблеми запропонував керівний економіст Бюро економічних і соціальних технологій Іван Полтавець у своєму коментарі «УМ». «В Україні склалася ситуація, коли нам бракує на ринку нафтопродуктів основного гравця — Антимонопольного комітету. Необхідно, щоб ціни на бензин і дизельне пальне коливалися, а комітет наглядав, щоб вони встановлювалися в результаті конкурентної боротьби. У короткотерміновому періоді можна підтримати такий спосіб урегулювання ринку, як меморандум між урядом і нафтотрейдерами. Хоча варто нагадати, що в минулі роки цей захід, зрештою, по завершенні дії меморандуму, увінчувався різким стрибком цін. Я погоджуюся, що нинішній меморандум як тимчасовий метод має право на існування і спроможний привести на певний час до стабілізації цін на нафтопродукти. Але, в принципі, свою роль у цьому питанні повинен відігравати Антимонопольний комітет», — наголосив Іван Полтавець.

      Причому за нинішньої ситуації ніякі спроби «одобрямсу» не пройдуть. Принаймні на таку спробу скидалася інформація в одному з інформагентств під бадьорим заголовком «Буковинські нафтотрейдери вірять, що після підписання так званого меморандуму з урядом ціни на пальне у регіоні стабілізуються». Утім у своєму коментарі ЗМІ голова чернівецької Асоціації працівників підприємств, якi займаються реалізацією нафтопродуктів, Ілля Хоч, висловивши підтримку майбутньому меморандуму, зазначає: зниження цін на нафтопродукти в Українi варто очікувати лише наприкінці жовтня. Тим паче, що, за даними інформагентства, у Чернівецькій області з початку року роздрібні ціни на нафтопродукти, залежно від марки, зросли з початку місяця до 12—18, а в деяких випадках і до 40 відсотків. А на Харківщині ціна дизельного пального з початку цього року збільшилася майже на 19 відсотків. Як наслідок, ціни на сільськогосподарську продукцію зростуть, а отже, зібрати добрий урожай влетить селянам у копієчку. Але все одно, як стверджував екс-міністр економіки Арсеній Яценюк, ми виживемо, навіть якщо сонце відключать. Тільки, схоже, ми самі робимо все, щоб відключити його власноруч.