> > Нівроку копанка глибока

Нівроку копанка глибока

09.08.2006
Інф. «УМ»
Нівроку копанка глибока

Рятівник зі своєю сусідкою. (Фото прес-служби МНС України. )

      Десятирічна Вікторія Глущук із селища Заболоття Ратнівського району Рівненщини відтепер завдячуватиме сусідському хлопцеві Максиму життям. Адже дівчинка мало не потонула в так званій копанці (так місцеві жителі називають невеликі викопані ставки), і 14- річний Максим Філюк урятував її від смерті.

      Віку біля тієї злополучної «копанки», глибина якої близько двох метрів, разом із сестричкою лише на якусь мить залишила бабуся Катерина, аж тут онука шубовснула у воду. Зараз Катерина Яківна каже, що не змогла б жити далі, коли б не догледіла онуку – допомогти ж вона нічим їй не могла, бо сама плавати не вміє. Лемент на березі почула Світлана Філюк (її будинок розташований за кілька метрів від місця, де тонула Віка). Кинула роботу й щодуху побігла туди, гукаючи сина Максима. Хлопчина одразу побіг на поміч і, не вагаючись, пірнув, намацав непритомне тіло й витягнув на поверхню. На той момент водойму обступили люди. Максимова мама Світлана (за фахом медсестра) одразу ж на березі надала дівчинці першу невідкладну медичну допомогу. Штучне дихання, масаж серця — і Віка отямилася. Уже пізніше завідувач реанімаційного відділення Ратнівської районної лікарні повідомить, що саме завдяки вчасній першій допомозі дівчинка залишилася живою. Але мати Максима, як і сам герой, стверджують, що будь-хто на їхньому місці вчинив би так само. Адже стояти осторонь чужої біди, розвівши руки, людській натурі не властиво. Зараз Віка почувається добре.

      Як повідомили у прес-службі Міністерства з надзвичайних ситуацій, Максима Філюка номінуватимуть на акцію «Герой-рятувальник року». Він це, безперечно, заслужив.

      Тим часом статистика вражає: лише цього року на воді в Україні потонуло 1603 людини, з них 233  дитини!

Друкована версія

Cтатті по темі

  • Азаров «у степах Руденка не бував»...

    Микола Руденко.

    Пригадався епізод із всесвітньо відомої комедії класика української літератури, бо він яскраво ілюструє ставлення «хазяїнів» усіх часів ( на те й класика!) до культури українського народу. При чому тут Азаров, стинатиме плечима доскіпливий читач? А при тому, що в сучасному життєвому спектаклі йому випала роль якого–не–якого хазяїна. І сучасна таки інтелігенція від імені Наукового товариства імені Сергія Подолинського офіційно спрямувала «хазяїну» листа від 13 вересня 2010 року щодо відзначення 90–річчя Героя України, шевченківського лауреата, дійсного члена Української вільної академії Ннук, знаного у світі письменника, мислителя, правозахисника, першого голови Української Гельсінкської групи Миколи Руденка. Точніше, представники громадськості акцентували увагу очільника Кабінету Міністрів на необхідності виконати розпорядження того таки Кабінету Міністрів № 1469–р від 2 грудня 2009 року (вхід. номер 55436/0/1–10). Тим розпорядженням передбачалося проведення офіційних заходів до 90–річчя Миколи Руденка, видання повного зібрання творів. Нічого цього нема. І славнозвісний імідж–проект «Україна для людей» про це мовчить. >>

  • Вiтер мандрiв i... тиша пiзнання

    Забрати дітей iз вулиці й покликати їх у мандри, показати нашу країну в усій її красі, культурі і традиціях, без зайвого пафосу і агітації дати їм відчути, що стоїть за звичним поняттям «батьківська земля — батьківщина». Цю благодатну місію виконує мережа дитячо–юнацького туризму і краєзнавства учнівської молоді України. На думку педагогів, походи, екскурсії і туристські спортивні змагання стали найбільш популярним заняттям дітей та підлітків у позашкільний час. >>

  • По тверезість — у «Назарет»

    Деякі наркомани в «Назареті» відкривають для себе з подивом, що здатні працювати.

    Починати життя спочатку цим людям потрібно щоранку. Бо від алкоголізму й наркоманії не виліковуються раз і назавжди. Щоб протриматися тверезими, чоловікам і жінкам із «вірусом залежності» слід день у день докладати зусиль. Здавалося б, це непосильно для людини, тим паче такої, чия нервова система виснажена до краю зловживанням «речовиною». Справді, необхідна допомога ззовні — від близьких і друзів, лікарів. Однак найголовнішим є рішення людини виборсатися з тенет залежності, обрати життя, а не смерть. Інколи таке рішення приходить уже в процесі тверезіння, поштовх якому дає збіг обставин, подібний до чуда. >>

  • «Міністерство праці наполягатиме на підвищенні соціальних виплат»

    Заступник глави Мінпраці Павло Розенко пояснює політику уряду. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

    Нинішній рік в Україні багатий на соціальні нововведення, інфляційні розчарування і реформаторські плани. Пенсіонерам обіцяють перераховані пенсії, сільським лікарям і вчителям — грошову допомогу, а пільговикам — збережені привілеї. Українців запевняють, що приборкають інфляцію і збільшать соціальні стандарти. І до всіх цих болючих «гаманцевих» проблем безпосередню причетність має Мінпраці України. Про те, як коаліційний уряд БЮТ і «НУНС» збирається полегшити життя українцям і зробити їх більш заможними, «УМ» розповів перший заступник міністра праці та соціальної політики, 37–річний «нашоукраїнець» Павло Розенко. >>

  • Божевільна примусово

    Більше за все на світі Ольга Іванівна мріє про спокійне спілкування з власною дочкою і готова їй усе пробачити. (Фото автора.)

    Особисто мені двокімнатна квартира по вулиці Клубна в Конотопі Сумської області, де мешкають Ольга Іванівна з дочкою та онукою, видалася справжнісінькою божевільнею. Тут, напевно, будь–яка розсудлива людина збожеволіла б від постійних криків, докорів і підозр. Утім назвати мешканців квартири психічно хворими ніхто не має права. Сорокарічна Світлана зі своєю вісімнадцятирічною дочкою до психіатрів не зверталися. А їхня мама і бабуся, 67–річна Ольга Іванівна, має аж дві довідки з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні, які підтверджують, що в неї «на даний час психічних розладів не виявлено». >>