Нинішній рік в Україні багатий на соціальні нововведення, інфляційні розчарування і реформаторські плани. Пенсіонерам обіцяють перераховані пенсії, сільським лікарям і вчителям — грошову допомогу, а пільговикам — збережені привілеї. Українців запевняють, що приборкають інфляцію і збільшать соціальні стандарти. І до всіх цих болючих «гаманцевих» проблем безпосередню причетність має Мінпраці України. Про те, як коаліційний уряд БЮТ і «НУНС» збирається полегшити життя українцям і зробити їх більш заможними, «УМ» розповів перший заступник міністра праці та соціальної політики, 37–річний «нашоукраїнець» Павло Розенко.
«Пенсії і зарплати до кінця року зростуть на 40%»
— В Україні незабаром відбуватиметься черговий етап пенсійної реформи. Поясніть, на які конкретні зміни і коли слід найближчим часом чекати українцям?
— Я б не сказав, що відбуватиметься щось принципово нове — продовжуються етапи вдосконалення пенсійної системи в Україні. У цьому році робиться декілька серйозних кроків. Перший пов’язаний із тим, що уряд реалізовує ініціативу Президента України щодо збільшення величини страхового стажу. Тобто якщо раніше страховий стаж нараховувався за принципом: 1% за кожен відпрацьований рік, то в цьому році він буде доведений до коефіцієнта 1,35%. Це дуже серйозний крок на шляху до усунення зрівнялівки, на яку так нарікають люди. Адже, крім невеликого розміру пенсій, українців турбує ще й ця несправедливість, коли, маючи різний страховий стаж — мінімальний і максимальний, — люди отримують пенсію з різницею в кілька гривень.
Підвищення пенсій, пов’язане зі збільшенням прожиткового мінімуму, відбудеться з 1 липня (тоді він становитиме 482 гривні) і з 1 жовтня (498 гривень, відповідно). І друге підвищення — перерахунок пенсій у зв’язку зі зміною трудового стажу — буде з 1 жовтня. В цілому ми прогнозуємо, що протягом року розмір пенсії підвищиться десь на 37—40%.
Щодо наступних кроків, які планує уряд... Мінпраці розроблено концепцію проведення пенсійної реформи, яку уряд уже розглянув. Відбувається її активне обговорення із залученням науковців, громадських організацій, профспілок, роботодавців, народних депутатів. Бо без підтримки широкого загалу говорити про те, що зрушиться з місця пенсійна реформа в Україні, звичайно, не можна. Без змін до законодавства, без удосконалення пенсійного законодавства реформа не просунеться ні на крок.
— А що відбуватиметься із зарплатою бюджетників? Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко заявила, що з 1 вересня запроваджується єдина тарифна сітка, тобто розмір посадових окладів лікарів, вчителів напряму залежатиме від рівня їхньої кваліфікації.
— Уряд ухвалив принципове рішення про те, що з 1 вересня буде запроваджена в повному обсязі єдина тарифна сітка. Через інфляційні процеси і необхідність реагування на них це відбудеться на два місяці раніше, ніж планувалося. Але тут є один нюанс: у бюджеті передбачено введення єдиної тарифної сітки з 1 листопада, тому необхідно вносити зміни й доповнення до Держбюджету. І Міністерству фінансів доручено підготувати окремі зміни до закону про Державний бюджет на 2008 рік, що якраз стосуються єдиної тарифної сітки.
— Що від цих нововведень зміниться у гаманцях лікарів, вчителів?
— Ми планували, що упродовж 2008 року, з урахуванням усіх підвищень, зарплата бюджетних працівників зросте в середньому на 40—45%. Плюс до всього, із 1 жовтня розмір мінімальної заробітної плати буде 545 гривень, із грудня — 605 гривень.
Єдина нереалізована з дев’яти ініціатив
— Мінпраці пропонує підтримати матеріально сільських лікарів, вчителів та бібліотекарів, додавши їм до зарплати 20% окладу. Розкажіть детальніше про цю ініціативу.
— Це фактично єдина не реалізована урядом ідея із дев’яти соціальних ініціатив, з якими виступав Президент України ще в червні минулого року. Тому ми логічно пропонуємо в цьому році закрити це питання і зробити цільову надбавку до заробітних плат працівникам бюджетної сфери, які проживають у сільській місцевості. Це в першу чергу пов’язано з тим, що у великих містах, наприклад, у Києві, є можливість підтримувати працівників бюджетної сфери за рахунок місцевих бюджетів — встановлювати надбавки, збільшувати посадові оклади. У сільській місцевості такої можливості немає. Якщо держава хоче залучити на роботу в село кваліфікованих фахівців, то вона має звернути увагу на підвищення їхнього матеріального стану. Це стосується фахівців охорони здоров’я, освіти, працівників соціальної сфери, культури, спорту та ін. Тому ми запропонували при змінах до бюджету на 2008 рік цю соціальну ініціативу все–таки врахувати.
«Розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати зараз мають бути збільшені»
— Але всі ці підвищення не особливо невідчутні на тлі шаленої інфляції. Що Мінпраці думає з цього приводу?
— Інфляція — однозначно виклик для уряду України. І в залежності від того, чи вдасться приборкати її, сформується ставлення людей, оцінка роботи уряду. І я переконаний, будь–які антиінфляційні заходи без змін до державного бюджету неефективні . Адже в плані соціальної політики ключову роль грає якраз бюджет України, бо всі соціальні стандарти в ньому зафіксовані. Бюджет був розрахований під рівень інфляції 9,6 відсотка. На сьогодні вона вже становить 13,1 відсотка. Тому уряд однозначно має переглянути соціальні параметри державного бюджету, про що говорить Президент України, — це, в першу чергу, розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.
— І який, на думку ваших експертів, має бути прожитковий мінімум, враховуючи рівень інфляції?
— Міністерство праці під різні сценарії вже здійснило розрахунки прожиткового мінімуму. Як тільки уряд затвердить новий прогнозний показник інфляції, ми одразу «видамо» новий прожитковий мінімум. Якщо негативні інфляційні тенденції приборкати не вдасться, то прожитковий мінімум має бути збільшено щонайменше на 35—40 гривень. Відповідно мають бути встановлені нові розміри мінімальної заробітної плати. І ми, як Міністерство праці та соціальної політики, будемо наполягати на цьому.
«Пільговики можуть спати спокійно»
— Роз’ясніть, будь ласка, ситуацію щодо пільг. Чи обмежуватимуть деякі з них, як говорилося раніше?
— Була ідея (вона зафіксована в Держбюджеті) про те, щоб деякі пільги окремим категоріям громадян з 1 травня надавалися залежно від матеріального стану. Але на сьогодні система соціальної політики і праці, перш за все, районні управління, не здатна потягти такий тягар. Простіше кажучи, ми сьогодні не готові до того, що 13 мільйонів пільговиків одночасно звернуться до Управління праці та соціальної політики по довідки, подавати туди заяви, декларації про доходи і тому подібне. Уряд має для початку не тільки пояснити людям, що він планує зробити, але забезпечити нормальну роботу соціальних служб.
— Тобто пільговики можуть поки що спати спокійно?
— Можна сказати й так. Ухвалено рішення, що в цьому році механізм надання пільг не зміниться. Але для держави пільги в нинішньому варіанті — дійсно великий головний біль. І це не є проблема персонально цього уряду. Це проблема всіх урядів, які були до цього часу і які будуть після. Тому що загальний обсяг пільг і компенсацій сьогодні становить, за різними оцінками, 110—120 мільярдів гривень. Очевидно, що це другий бюджет України, і потрібен тільки для того, щоб забезпечити фінансування цих пільг. Тому рік у рік уряди через закон про Держбюджет призупиняли різні види пільг або їх обмежували. І, звичайно, навколо цього, хоч би яка політична сила не була в опозиції, здіймається великий галас. Але щойно ця політична сила приходить до влади, вона змушена робити те саме. Бояться не стільки робити непопулярні кроки, скільки підійти серйозно до вирішення проблеми з пільгами. І зробити не тимчасові зміни, а розібратися в тому, що таке пільга, кому вона належить і кому вона насправді потрібна.
Це справа не одного року. Тому ми можемо сказати так: на сьогодні наше головне завдання — провести так звану інвентаризацію пільг. Тобто ми повинні подивитися на кожного пільговика окремо — що це за людина? Не просто визначити його статус — він інвалід, наприклад, чи «дитина війни», — а й подивитися на його матеріальний стан.
Держава мусить перейти до ситуації, коли пільга буде надаватися лише тим, хто її потребує, і буде прив’язана до матеріального стану її одержувача. Адже не повинно бути так, щоб «дитина війни», яка отримує пенсію близько 10 тисяч гривень, мала право безкоштовно їздити в громадському транспорті. А таких пільговиків — близько 7 тисяч. Скажіть, будь ласка, яка в цьому логіка? Ці люди спокійно можуть оплатити свій проїзд.
Робота з інвентаризації пільг уже почалася: створено єдиний державний автоматизований реєстр пільговиків — комп’ютерна система, куди внесені дані про кожного пільговика. На сьогодні там лише немає даних про матеріальний стан цих осіб.
«Допомога багатодітним сім’ям збільшилась удвічі»
— Ваше відомство декларує зміну ставлення до сімей із дітьми. Особливо до малозабезпечених. Крім підвищення виплати допомоги при народженні, що ще змінилося? Як зміниться підтримка багатодітних сімей, родин, що виховують маленьких дітей? Що заплановано?
— У цій сфері дійсно зроблено чимало. Наприклад, стосовно багатодітних сімей — допомога їм залежить від їхнього матеріального стану. Тобто якщо минулого року допомога багатодітним сім’ям на кожну дитину становила максимально 154 гривні, то сьогодні вона суттєво збільшена і на кінець 2008 року буде становити максимально від 278 до 350 гривень у залежності від віку дитини . Це дуже позитивний крок — допомогу в збільшених розмірах вже отримує понад 60 тисяч багатодітних сімей, або 30% від загальної кількості малозабезпечених сімей.
Також ми плануємо підтримати і сім’ї, які доглядають дітей віком до 3 років, — розмір їхньої грошової допомоги Кабмін поступово протягом двох років збирається довести до 100% прожиткового мінімуму.
Щодо виплат при народженні дитини, то вони відбуваються спокійно, нарікань щодо заборгованості немає. У цьому році вже близько 120 тисяч мам отримали цю допомогу. І випадки, коли призупинялися такі виплати через зловживання, — поодинокі.
— Мінпраці повідомляло, що наполягатиме на розробці національної програми, спрямованої на розв’язання демографічної проблеми. Які у вас є конкретні пропозиції з цього питання?
— Тут насправді комплексне питання, яке має три аспекти: народжуваність, смертність і міграційні процеси. Навколо цих китів і крутиться демографічне питання в Україні. І якщо рівень народжуваності в нас протягом останніх двох років зростає, то смертність, на жаль, має негативну тенденцію. Ось днями Держкомстат оприлюднив нові дані: кількість померлих в Україні у порівнянні з таким же періодом 2007 року зросла майже на 5 тисяч осіб. З одного боку, ми збільшуємо народжуваність, а з іншого — маємо звернути особливу увагу на рівень смертності.
Щоб забезпечити нормальний баланс між народжуваністю і смертністю, необхідно, аби в кожній сім’ї було не менш як двоє дітей. З іншого боку, за оцінками різних міжнародних експертів, 40% українських сімей, де є троє дітей, перебуває за межею бідності. Щодо родин, де є п’ятеро і більше дітей, цей показник зростає до 80%. Склалася парадоксальна ситуація, коли ми кажемо: державна політика має бути спрямована на збільшення народжуваності. А водночас, народжуючи кожну наступну дитину, українська родина дедалі наближається до межі бідності. Держава починає це розуміти, тому соціальна допомога для багатодітних сімей збільшилась удвічі.
«Завдання зі створення 1 мільйона робочих місць справно виконується»
— А яка зараз ситуація з безробіттям в Україні?
— Питання працевлаштування українців в цілому має позитивну динаміку. І тут не стільки проблема наявності робочого місця, скільки належної оплати, умов праці. Завдання зі створення 1 мільйона робочих місць щороку справно виконується. Проте якість їх, на жаль, не є високою. На сьогодні брак вакансій в Україні практично відсутній. Ми вже відчуваємо, і роботодавці на це звертають увагу, брак кваліфікованої робочої сили. Так, сьогодні на ринку праці є найбільший попит на програмістів, юристів та бухгалтерів високої кваліфікації, банківських працівників. Багато заявок від роботодавців є й на представників робітничих професій: електрогазозварників, слюсарів, токарів, швачок, столярів...
ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Алло, пенсіонере!
Пенсіонери, які мають запитання до Міністерства праці та соціальної політики України, можуть отримати відповіді від фахівців, зателефонувавши за номером «гарячої лінії»: 8–800–500–39–20. Дзвінки з усієї України — безкоштовні.
КИШЕНІ
Найзаможніші — фінансисти в Києві, найбідніші — селяни на Тернопільщині
Рівень середньої зарплати в Україні вже перевищив 1700 гривень. Як повідомляє Держкомстат, найвищий показник заробітків традиційно зафіксований у Києві —майже 3 тисячі гривень, найнижчий — у Тернопільській області — 1200.
Найкраще заробляють працівники фінансової сфери та авіатранспорту — у них зарплата сягає 3,5 тисячі гривень. Найбідніші — трударі, задіяні в рибальстві та сільському господарстві, їхня заробітна плата зазвичай ледь сягає 900 гривень.
