У старі добрі часи для нас перший день будь-якого міжнародного турніру з легкої атлетики часто ставав «медалевим». За традицією, метальники ядра розігрують свій комплект нагород першими, а позиції українців у цьому виді програми стабільно були міцними. На жаль, наш олімпійський чемпіон Юрій Білоног цього разу — на першості континенту, яка відкрилася в Гетеборзі позавчора, — не зміг закинути ядро за 21 метр, щоб претендувати на нагороди.

Не кожен вид спорту може створити проблему «зайвого стільця» для всіх призерів під час їхнього звіту перед журналістами. Розсадити у «президії» київського розважального комплексу «Арена» всіх лауреатів чемпіонату Європи з водних видів спорту позавчора було справді важко. А першою в об'єктиви фото- й телекамер потрапила спортсменка, яка не здобула в Будапешті жодної медалі, — Яна Клочкова. Міністр Юрій Павленко вручав їй квіти у зв'язку з 24-м днем народження. Нагадаємо, що чотириразова олімпійська чемпіонка після тривалої «творчої відпустки» відзначила повернення на змагальні водні доріжки Євро-2006 двома четвертими місцями (200 м комплексом та в комбінованій естафеті). Стислий коментар «Золотої рибки» такий: «Складно продовжувати спортивну кар'єру, коли головна мотивація позаду; за час моєї відсутності результати швидко зросли, тож я переоцінила власні можливості, але час до Пекіна ще є».

Упродовж багатьох років наша газета відстоювала послідовну позицію в оцінці міжнародних досягнень наших спортсменів. Ми не приховували, що любов різноманітних політиків до «фотосесій» з олімпійськими чемпіонами, переможцями чемпіонатів світу та Європи — просто показуха. Бо успіхи атлетів з'являлися не завдяки, а всупереч умовам, які їм створювала для підготовки молода держава. Усі розуміли, що в Атланті, Сіднеї та навіть Афінах наш спорт «випливав» за рахунок радянських «запасів». За 15 років розвиток фізичної культури і спорту не було забезпечено законодавчою базою. Крихт із державного бюджету вистачало лише на мінімальну підтримку інфраструктури, яка дісталася у спадок від «соціалізму». При цьому в меценатів відбивали будь-яке бажання спонсорувати спортивні структури, викачуючи з них податки, ніби з прибуткових підприємств.