ГОЛОграма знищить бізнес до грама

29.11.2003
ГОЛОграма знищить бізнес до грама

Не все помастиш олiйкою.

      «До понеділка ми ще попрацюємо, а там — хоч закривайся», — розмірковують власники великих магазинів і дрібних крамничок, кіосків та невеликих харчових «розкладок», усі ті, хто сьогодні цілком легально, а не з-під поли, торгує продуктами і лікеро-горілчаними виробами. Слідом за хлібним дефіцитом, спричиненим «мудрими» і «далекоглядними» рішеннями уряду, знову ж таки з урядової подачі торгівлю може розбити інший параліч. Адже з 1 грудня вступає в дію постанова Кабінету Міністрів з неоковирною назвою «Про внесення змін до Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення». Змінюють начебто дрібничку: згідно з документом, до товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, потрібно  додавати копії свідоцтв на голографічно «помічених» бланках. Проте ефект від такого нововведення може бути колосальним — продавці прогнозують підвищення цін на продукти харчування та цигарки, а дрібні підприємці змушені якщо не закривати торгові точки, то витрачатися на додаткові хабарі для контролюючих органів. А тим часом державні органи вигідно спекулюють на самих бланках сертифікатів із голограмою...

 

Держава сказала, значить плати

      Ольга Петрівна як приватний підприємець п'ять років працює на невеликому Севастопольському ринку столиці. Два кіоски, які тримає пані Ольга, не приносять надприбутків, проте забезпечують гідне життя сім'ї з чотирьох осіб — її, чоловіка та двох дітей-школярів. Коли «бізнес-леді» започатковувала власну справу, довго не думала над тим, чим саме заповнити полиці своєї торгової точки, звичайно, товарами «першої необхідності», що швидко не псуються, — горішками, цигарками, пивом, чіпсами, шоколадом, попит на які існує і вдень, і вночі. Через рік жвавої торгівлі жінка відкрила другу «точку» із тим самим асортиментом товарів.

      Із платою державі пані Ольга ніколи не мала особливих проблем: зареєструвавшись як ПП, працювала на єдиному податку — 200 гривень за місяць. Так існують більшість підприємців, прибутки яких не перевищують 500 тисяч гривень на рік. І з, так би мовити, «неофіційними податками», «дахом» із місцевих міліціонерів,  можна також плідно співпрацювати. «Головне — вчасно тицьнути хлопцям пару гривень, — зізнається Ольга Петрівна. — У них же теж діти, а неприємностей не треба ні нам, ні їм». Як вирішується справа із щоквартальними перевірками пожежників та санітарів-епідеміологів, підприємець не зізналася, проте, слід думати, що так само безболісно і полюбовно.

      Про постанову Кабінету Міністрів щодо обов'язкової сертрифікації товарів голографічними елементами Ольга Петрівна, звичайно, чула. «Нормально працювати залишилося до понеділка», — констатує вона. Згідно з постановою, з 1 грудня товари, що підлягають обов'язковій сертифікації (а це і цигарки, і алкоголь, і продукти харчування), повинні супроводжуватись копіями сертифікатів відповідності або копіями свідоцтв про визнання відповідності на бланках, захищених голографічними елементами. Виникає відчуття дежа вю: місяць тому від виробників тютюнових та алкогольних виробів вже вимагали наклеювати на кожну пачку та пляшку голографічну марку. Тепер вирішили взятись і за харчі. Добре, хоч клеїти сертифікати на буханець та качалку ковбаси не примушують, зауважують працівники ринків. Але від цього їм не легше.

Операція «Сертифікація»: 83 копійки перетворюються на  4,7 гривні

      На відміну від цигарок та горілки, де випуск марок здійснюється за рахунок держави, сертифікати на їжу підприємці мусять оплатити власним коштом. Друкувати бланки уповноважене підприємство Міністерства фінансів — поліграфічний комбінат «Україна». Поліграфісти продають їх Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики по 83 копійки. А потім із Держспоживстандарту починається довгий ланцюжок чиновницьких заробітків на розповсюдженні сертифікатів. Центри стандартизації, метрології та сертифікації продають «заголограмлений» папір уже по 1 гривні 80 копійок. Проте до кожного конкретного підприємця, з області в райони, сертифікати доходять мінімум удвічі дорожчими.

      Наприклад, Ольга Петрівна точно знає, що ввечері в неділю купуватиме заповнені бланки по чотири гривні за штуку. При цьому кожен сертифікат визнання має принаймні один акруш додатку. Тобто, за один документ потрібно буде платити як за два. Плюс треба буде зняти ксерокопію — тут нашій героїні пощастило, що вона має лише дві точки і послуги копіювання обійдуться всього в 40 копійок.

      До речі, чому в областях ціна голографічного сертифіката підскакує до 4 гривень 80 копійок, не пояснює ніхто. Та й навіщо пояснювати, і так зрозуміло, якщо на підприємцях чиновники вирішили заробити, то нехай заробляють всі — від Києва «до самих до окраїн».

      Замість сертифікатів сьогодні пані Ольга користується «накладними» на 112 найменувань товару. Тобто, засвідченими постачальником копіями сертифіката відповідності або сертифіката про визнання. Ця системи проста й зручна: з одного боку, продавець товару може швидко зробити будь-яку кількість копій сертифікатів, з іншого — він сам відповідає за достовірність цих копій, а отже, й за якість продукції, згідно із чинним законодавством. Так ні, підприємців змушують купувати нову документацію, гарантуючи цим комусь великому і впливовому особливий, надзвичайно прибутковий сертифікатний бізнес.

      Не важко підрахувати, у скільки виллється передбачена урядовим рішенням обов'язкова сертифікація нашій героїні — аж у 180 доларів або 900 з гаком гривень. Сума, звичайно, не така вже й велика як для середньостатистичного столичного підприємця, до повного банкрутства бізнесу вона не призведе, але Ольга Петрівна, як і сотні тисяч її колег, дивуються, як у рекламі, навіщо її рідна держава раптом змушує платити більше?

У тінь! Усі в тінь!

      А уявіть собі, що робити приватному підприємцю не з Києва, а з Умані, де далеко не щодня на харчах заробиш не те що 1000, а й 500 гривень? Фахівці підрахували, що з кишені невеликих власників продуктових точок урядове рішення «вимиває» від 15 до 18 відсотків валового доходу. Це при тому, що середня прибутковість роздрібної торгівлi харчами коливається в межах 14—20 відсотків. Звичайно, підвищуватимуть ціни. Але й вони — не гарантія, що бізнес вдасться втримати на плаву.

      Про збільшення роздрібної вартості продукції говорять і представники великих галузевих об'єднань, таких як асоціація «Укроліяпром», ЗАТ «Укрпиво», Спілка молочних підприємств України, Ліга виробників харчових продуктів, ЗАТ «Укркондитер», асоціації «Укртютюн» та «СОВАТ». Наприклад, кондитери підрахували, що переліцензування усіх торгових точок їхнього сектору вкладеться у суму 100 мільйонів гривень. Підприємства олійно-жирової галузі «залітають» на сім мільйонів гривень. І так кожного року, бо сертифікати дійсні лише на рік. Уявляєте, які прибутки «настриже» той хтось мудрий, який усе це придумав, завізував у профільних міністерствах і відомствах та подав на підпис самому Вікторові Януковичу?

      Аби покрити витрати, торговці, природно, або збільшуватимуть ціну на продукцію, або ж... «Як завжди вирішували такі справи? На хабарі доведеться витрачатись більше, ніж раніше», — так бачить вирішення проблеми Ольга Петрівна з Севастопольського ринку. Мовляв, контролюватимуть же нас свої хлопці, а з ними простіше домовитися. От тільки бізнес тоді стає не таким легальним — підприємцям доведеться піти в підпілля, тобто на «неоподаткований» тіньовий ринок.

      Утім найбільші виробники харчової та тютюново-горілчаних галузей переймаються не лише через фінансові витрати. Вони вважають, що тепер не уникнути неприємностей зi Світовою організацією торгівлі, бо жодна країна-член цієї організації не вимагає такого механізму захисту прав споживачів. Тож Україна має ще науково обгрунтувати перед членами СОТ запровадження додаткової міри контролю над підприємцями. Гадаємо, пояснення на кшталт «збагачення поліграфічного комбінату, що отримає додаткові багатомільйонні замовлення на голографічні бланки», у міжнародній організації навряд чи визнають достатньою підставою. А тим часом харчовики пишуть листи — урядовцям, депутатам — з надією скасувати хитро кимось зорганізоване рішення.