На прес-конференції, яка передувала відкриттю кінофестивалю «Бригантина», із знаменитостей були помічені лише наші Володимир Бистряков і Георгій Хостікоєв, росіянин Борис Галкін і «сябрушка» Анжела Корабльова. Учора був третій день запливу «Бригантини», однак на неї так і не підсіли наші Богдан Ступка як новий президент кінофестивалю і Микола Олялін, росіяни Анатолій Журавльов, Лариса Гузєєва, Борис Щербаков, Олександр Панкратов-Чорний. Останній, вірогідно, після травня 2006 року стане персоною нон-грата не лише на «Бригантині» — з огляду на його скандальні висловлювання в ЗМІ щодо патологічної самозакоханості Тетяни Дороніної і роману «хитрого єврея Рязанова» з Ларисою Гузєєвою, ерзац-творчості Ейрамджана (до речі, учасника кількох попередніх фестивалів у Бердянську) і Кокшенова («Ці всі «Наречені із Маямі» — халтура, а не кіно, що тримає мій народ за гiвно!») і надто меркантильного Нікіти Михалкова.

У російській столиці спекотно, що сповільнює звичні мегаполісні ритми. Про кінофестиваль мало що нагадує. Принаймні в центрі значно більше афіш, які сповіщають про майбутній фестиваль пива. Уявити собі щось подібне в Москві 70-х чи, скажімо, кінця 80-х абсолютно неможливо. Одначе ж тоді ситуація була принципово відмінною. Люди, що вишиковувалися в черги біля квиткових кас, брали їх штурмом, бо знали: сьогодні, або ніколи. Не побачив нині картину — все, кажи «прощавай». Нині ж чимала частина фестивальної програми виходить у прокат — як у Росії, так і в Україні (звідки так само їхали колись паломники, аби «причаститись», аби попросити в кінематографічного бога зглянутись і подарувати хоча би дещицю вражень).