Напевно, багато знайомих Романа ще довго замислюватимуться над тим, наскільки (не) закономірною, чи (не) очікуваною була смерть цієї молодої талановитої людини. Невідомо, чи зробив би він ще стільки ж, чи скоро вичерпався б творчо й фізично. Тому найбільш прийнятним було б поставити три крапки й навести слова Йогана Конрада: «Нехай думають, що хочуть, але я не мав охоти втопитися. Я хотів пливти, аж поки не втону - а то не є те саме...»