Саша Ніколаєнко та Інна Цимбалюк: Ми узгодили жорсткий контракт — протягом року «Міс Всесвіт-Україна» не має права зустрічатися з хлопцями

02.06.2006
Саша Ніколаєнко та Інна Цимбалюк: Ми узгодили жорсткий контракт — протягом року «Міс Всесвіт-Україна» не має права зустрічатися з хлопцями

Пiд час iнтерв’ю Iнна здебiльшого мовчала, за неї вiдповiдала Олександра. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Приводом для нашого інтерв'ю стала розгромна стаття в «УМ» під назвою «О панно Інно, панно Інно», яка вийшла на початку травня і викривала всі недоліки національного відбору на конкурс «Міс Всесвіт». Проводили його канал «Інтер» і найвідоміша учасниця конкурсів краси від України Олександра Ніколаєнко, а переможницею стала 20-річна Інна Цимбалюк — тендітна модель, студентка Поплавського, скромна дівчина, дочка заможних батьків. Рецензію журналіста «УМ» на цей проект юристи каналу «Інтер» назвали «замовною статтею», яку підготували й оплатили конкуренти пані Ніколаєнко. До речi, батьки Сашi читають «УМ», а в Iнни за нашою газетою регулярно слiдкує бабуcя. Хоча в нашої газети й гадки не було, що матеріал можна сприймати в такому світлі. Погодившись подати думку «протилежної сторони» на життя-буття вітчизняних красунь, ми запросили Сашу та Інну в редакцію, де й поспілкувалися на різноманітні теми. Вийшло, здається, цікаво, місцями навіть гостро й ексклюзивно. Чи були дівчата цілковито щирими — судіть самі. І враховуйте при цьому, що в індустрії конкурсів краси та в модельному бізнесі — свої канони. І хай там як, а 23 липня ми всі вболіватимемо за скромну худорляву панну Інну, яку — вже натреновану й підготовлену — повезе на конкурс «Міс Всесвіт» у Лос-Анджелес її сувора «дуенья», ненабагато старша панна Олександра...

 

«Із самого початку перед нами стояло завдання, щоб через рік усі пізнавали володарку титулу «Міс Всесвіт-Україна»

      — Інно, що нового чути на вашому «фронті»?

      Інна Цимбалюк: — Для мене було святом узяти участь у фінальній програмі проекту «Шанс» (я там була «джокером»), випробувати себе в ролі співачки. Але ми відмовилися від оцінювання мого виступу... Зараз у нас дуже напружений графік — днями ми повернулися з Канна, невдовзі побуваємо на чемпіонаті світу з футболу в Німеччині, візьмемо участь у зйомках третього циклу «Ігор патріотів». При цьому ми готуємося до «Міс Всесвіт», щоб уже 4 липня відлетіти до Каліфорнії. У мене вже є підписаний контракт із Сашею як головою комітету «Міс Всесвіт-Україна», і якби я ще й виграла «Шанс», то не змогла б одночасно укласти другий контракт і з телеканалом «Інтер». У моєму житті з'явився інший шанс, а співочим майданчиком я поступилася справді талановитим хлопцям і дівчатам.

      — А те, чим ви зараз займаєтеся — поїздки в Канн, участь в інших представницьких заходах, — це все відбувається в рамках вашої підготовки до «Міс Всесвіт»?

      Олександра Ніколаєнко: — З самого початку, коли ми задумували цей проект — «Міс Всесвіт-Україна», перед нами стояло завдання зробити так, щоб через рік переможницю впізнавали по всій Україні, звикли до неї. Не просто обрати якусь дівчинку, а справді зробити її обличчям країни. Її можуть любити чи не любити, вона може подобатися чи не подобатись, але за рік це має стати публічна, популярна фігура. Тому, без сумніву, теперішні наші дії спрямовані на те, щоб максимально «розкрутити» Інну, задіяти її в багатьох телепрограмах тощо.

      — Якщо ви так довго і наполегливо готуєтеся до конкурсу світових красунь, то чи не буде великим ударом і образою для вас поразка на «Міс Всесвіт»? Адже цілком можливо, що ви не пройдете навіть перший етап відбору...

      О. Н.: — А ми й не вважаємо, що все має бути одразу. Це наш перший конкурс. Ми підходимо до нього поступово, можуть бути якісь помилки, на них треба буде вчитися. Звісно, всі чекають від нас високого результату, хоча б виходу Інни до десятки найкращих. Але головне — залишити приємні враження, потрапити в поле зору, а не залишитися за кадром узагалі. За таких умов до нашої наступної делегатки на «Міс Всесвіт» будуть придивлятися ще уважніше... Так що ми працюємо і на більш далеку перспективу. Це все питання іміджу. Бо, скажімо, коли я їздила на всесвітні конкурси краси, щодо України існувало багато упереджень, значною мірою і «завдяки» моїм попередницям.

Як дівчина Саша стала національним директором

      — Сашо, дайте-но відповідь на таке запитання. З цього року ви очолюєте відбір на конкурс «Міс Всесвіт», ви за не всім зрозумілих обставин отримали підтримку Дональда Трампа та інших американських керівників цього проекту. Тоді як у попередні роки «розколу» не існувало: Національний комітет «Міс Україна» проводив єдиний відбір, і його переможниця їхала на «Міс світу», а перша віце-міс — на «Міс Всесвіт». Виходить, розподіл відбувся через вашу сварку з директором конкурсу «Міс Україна» Сергієм Матяшем?

      — Скажу одразу: у мене не було жодних сварок чи конфліктів із Сергієм Петровичем Матяшем, лише робочі стосунки. Коли в 2000 році на конкурсі «Міс Україна» в Одесі оцінки журі були повністю зігноровані й організатори назвали переможницею дівчину, яка насправді не мала підтримки суддів, — уже тоді в мене з'явилася своя думка про пана Матяша. До речі, внаслідок підміни рішення журі переможницею не стала Альона Щербань (та сама модель, яка виявилася найменш успішною фіналісткою проекту «Стань «Міс Всесвіт» на каналі «Інтер». — Авт.). Мене він ніколи ніде не вивищував, якоїсь симпатії не було ані в нього до мене, ані в мене до нього.

      Як «Міс Одеса» я брала участь у всеукраїнському конкурсі (Саша була «Міс Україна» 2001 року, одразу після цього ввійшла в першу десятку на конкурсі «Міс світу». — Авт.), згодом, у 2004 році, представляла Україну на «Міс Всесвіт» і нікуди там не ввійшла. Але результат той, нібито невдалий, конкурс насправді приніс. Бо наступного року мене взяли до складу журі конкурсу «Міс Всесвіт». Я хочу підкреслити — це відбулося не завдяки самому Дональду Трампу, його протекції чи якійсь корупції. До числа засновників «Міс Всесвіт», крім «Дональд Трамп корпорейшн», входять серйозна телекомпанія Ен-Бі-Сі і власне організація «Міс Всесвіт». Сам Трамп хоч і є «обличчям» цього конкурсу, але не може без згоди партнерів когось брати й кудись протягувати. Пропозиція на мою адресу виходила від організації «Міс Всесвіт». Після того як я увійшла до журі «Міс Всесвіт-2005», дирекція цього конкурсу прийняла рішення про потребу змінити партнерів в Україні, бо діяльність попередніх не цiлком  влаштовувала. І це не є якоюсь сенсацією. Подібне, скажімо, відбулося і в Росії. Передати права на «Міс Всесвіт» в Україні вирішили мені, адже в нас уже були тривалі відносини, і я з радістю погодилася. На підтвердження цього договору в Україну приїздила чинна володарка титулу «Міс Всесвіт» Наталі Глебова (канадка російського походження. — Авт.), вона й передала цю ліцензію.

      А якщо говорити про те, що раніше наших дівчат для участі у «Міс світу» та «Міс Всесвіт» відбирали на одному конкурсі, а тепер — на двох, то в цьому немає жодної проблеми. Це два серйозні конкурси, кожен із них існує понад півстоліття, вони відбуваються паралельно, і майже в усьому світі так само проходять два великі конкурси краси, які є відбірковими.

«Я не потребую 15 тисяч доларів від фіналісток свого проекту»

      — Наступного року відбір на «Міс Всесвіт» в Україні буде відбуватися так само, як і цього?

      О. Н.: — Насправді я довго думала, як провести цей перший відбір. Не хотілося повторювати те, що вже існує. Звісно, стандартні конкурси краси — всім зрозуміла й відшліфована форма. Але мені хотілося  показати, що відбувається за лаштунками «Міс Всесвіт». Бо конкурс триває значно довше, ніж це бачать глядачі, і вибір першої красуні не робиться за один той момент, який показують по телевізору. Інна, скажімо, від'їжджає до Лос-Анджелеса 4 липня, а сам фінал відбудеться 23-го. Відтак дівчат оцінюють майже впродовж трьох тижнів. Тож я, організовуючи відбірковий етап, вирішила зробити таке «міні-закулiсся» конкурсу «Міс Всесвіт». Ми думали навіть оформити це у вигляді реаліті-шоу, але зрештою трохи змінили подачу. І зробили авторський проект «Стань «Міс Всесвіт», який, до речі, вже запатентований.

      Незручності, зокрема, полягали в тому, що за той час, поки відбувався цей проект, кілька разів змінилося керівництво каналу «Інтер», наш відбір навіть перебував під загрозою зриву.

      — Сашо, а чому ви надали право обирати українську переможницю свого проекту фактично всуціль російському журі, та ще й людям, які не бачили «буднів» цієї програми, на яких вона, власне, й будувалася?

      О. Н.: — Ви розумієте, не існує критеріїв відбору у фінал конкурсу краси, все це досить суб'єктивно. Ми намагалися побудувати роботу журі таким чином, щоб це було схоже на суддівство конкурсу «Міс Всесвіт». Спочатку більш професійні люди відбирали фіналісток із тисяч учасниць (на «Міс Всесвіт» — із сотні), потім більш зірковий склад журі робить свій вибір лише з кількох попередньо визначених фіналісток. Ми запросили російських зірок iз міркувань їхньої об'єктивності та незаангажованості на реаліях нашого модельного бізнесу. До речі, у деяких країнах на національних відборах теж бувають арбітри з-за кордону.

      — Сашо, мабуть, ви погодитеся, що перенесення ефіру програми «Стань «Міс Всесвіт» на травень (при тому, що зйомки закінчилися в лютому) не додало їй балів. Адже за три місяці ім'я переможниці знало ледь не пів-Києва. Та й ви водили скрізь Інну за собою, створюючи їй протекцію вже не просто як фіналістці...

      О. Н.: — Річ у тім, що проведення конкурсу «Міс Всесвіт» спочатку планувалося на травень, як це відбувається завжди, і ми хотіли підвести наш фінал упритул до всесвітнього. Але потім «Міс Всесвіт» зсунули на два місяці. Це нам навіть краще, бо наша переможниця отримала додатковий час для підготовки. Крім того — ще раз врахуйте зміни власників каналу «Інтер», час, необхідний для монтування програми після її зйомок... І взагалі, проект «Стань «Міс Всесвіт» був розрахований не лише на киян, тож людям у регіонах було в принципі все одно, коли його дивитися в ефірі. А рейтинги наш «серіал» мав дуже високі.

      Стаття в «Україні молодій» з цього приводу, я вважаю, була тенденційною. Насправді в нас усе було справедливо, в остаточній версії передачі ми показали все так, як воно й було, можливо, навіть трохи згладили гострі моменти, які показували інших учасниць не з кращого боку. У фінальну п'ятірку вийшли дуже сильні дівчата, багатьох із них я знаю віддавна, так що не було сенсу когось ображати, а когось — навпаки. Ви написали, що ми свідомо викинули з фіналу Альону Щербань, бо вона, мовляв, не захотіла платити 15 тисяч доларів. Насправді в нас із нею нормальні відносини. Більше того, саме вона надягала мені корону міс України у 2001 році, і вона була єдиною, хто давав мені настанови щодо участі в конкурсі «Міс світу». Якби не вона, мені було б там значно складніше. Ми не виганяли її з проекту — просто показали її такою, якою вона є насправді. Своїм голосуванням її «відчепили» самі дівчата, і це випробування було заплановане в програмі «Стань «Міс Всесвіт» заздалегідь. Тиждень тому ми зустрілися з Альоною на обіді в одному з готелів Лас-Вегаса, і вона сама визнала свої помилки. Просто Альона — модель уже сформована, і вона поводилася відповідно до свого авторитету.

      — І все ж таки, якщо умовами фінальної програми було передбачено голосування самих учасниць, які мали «відчепити» одну свою колегу, то цілком логічним є припущення, що слабші проголосували проти найсильнішої. Так виходить?

      О. Н.: — А чому ви вважаєте, що саме Альона була найсильнішою? Ви бачили її в купальнику, звертали увагу на її фігуру?!

      І. Ц.: — Для мене одним із головних факторів голосування проти Альони теж була її фігура. Я не хочу її ображати, порпатися в чиїсь брудній білизні. З Альоною Щербань у мене цілком нормальні стосунки. Але, на мій погляд, після того голосування в проекті лишилися справді найкращі учасниці.

      О.Н.: — А 15 тисяч доларів у Альони, ясна річ, були. Як і в інших наших фіналісток. Усі вони — із забезпечених сімей. І я як національний директор відбору на «Міс Всесвіт» не те щоб не потребую 15 тисяч доларів від кожної з учасниць, а просто не буду через це себе дискредитувати. Навіть за більші суми. На створення цього проекту були витрачені дуже великі кошти...

      — І все ж таки, хто їх платив?

      О. Н.: — Частину — безпосередньо я, також люди, які мене підтримують, якусь частину — телеканал «Інтер».

«Ми зробимо проект «Міс Всесвіт-Україна» комерційно вигідним»

      — Сашо, а який для вас інтерес витрачати такі великі гроші на збитковий для вас проект?

      О. Н.: — Справді, у перший рік існування цей конкурс не може бути прибутковим. Ми, можливо, вийшли б на «нуль» за співвідношенням витрат і надходжень, якби змогли залучити більше спонсорів. Але це не вдалося через невизначену ситуацію на каналі «Інтер». Та я впевнена, що з часом цей проект буде комерційно вигідним (як і великий конкурс «Міс Всесвіт» для його організаторів). Що ж до цьогорічного відбору української учасниці на «Міс Всесвіт», то я дійсно залишилася «в мінусах». Але такий варіант я передбачала заздалегідь.

      — Сашо, а якщо чесно, звідки у вас стільки грошей, щоб спонсорувати конкурс «Міс Всесвіт-Україна»?

      О. Н.: — Ну, є люди, які мені допомагають. Назвати їх спонсорами я не можу, але вони передбачають, що, вклавши в цей проект певні кошти, з часом на ньому можна буде й заробити. З іншого боку, така співпраця будується на основі дружніх відносин.

      А взагалі, щодо моїх фінансових ресурсів, то знаєте, як кажуть в інституті: спочатку ти працюєш на заліковку, а потім заліковка працює на тебе. У даному випадку я маю щось на зразок спрацьовування такого принципу.

      — Мабуть, можна вважати Інну однією з оцінок у вашій заліковці?

      І. Ц.: — Так, ми підписали контракт, і коли до мене почнуть надходити пропозиції стосовно рекламної діяльності, то певний процент заробітку буде йти Саші.

      О. Н.: — Справді, таким чином можна заробляти гроші, але поки що ця система в нас зруйнована, знецінена. Чомусь вважається, що в нас (в індустрії конкурсів краси та модельного бізнесу. — Авт.) якщо дівчинка красива, то вона обов'язково має спати зі спонсором.

«Пропонувати секс учасницям конкурсів краси — це нормально. Кожна дівчина робить вибір сама»

      — А так і вважають. Невже до вас не надходять такі пропозиції?

      О. Н.: — Звичайно, надходять, і до мене підходили чоловіки... Але зараз уже все стало само собою зрозуміло — вони бачать, якщо людина «виросла», то робити їй непристойні пропозиції вже неетично. А загалом, я вважаю, що це абсолютно нормально, і кожна людина робить свій вибір сама. Якщо дівчину такий розвиток подій влаштовує — це її право. Особисто для мене головне — відмовити красиво. Часто я отримувала пропозиції від таких серйозних чоловіків, що їм не можна сказати просто: «Йди погуляй». Розумієте, чоловіче самолюбство дуже вразливе. Щоб дати відповідь на таке питання, потрібно бути якоюсь мірою психологом. Скажу, що мені вдалося перевести багато таких пропозицій у нормальні дружні стосунки, ми спілкуємося й досі, ці люди мені допомагають...

      І. Ц.: — Є різні дівчата, які поводяться по-різному, і чоловіки відчувають, до кого з якою пропозицією можна підійти.

      — Інно, ви вже багато років берете участь у конкурсах краси, працюєте моделлю — до вас підходили?

      І. Ц.: — Якихось дуже брудних пропозицій не було. Було красиво: піти повечеряти, поїхати відпочити...

      — А що, відомим моделям можна пропонувати інтим інакше? Просто підійти і в лоб запропонувати секс о такій-то годині?!

      О. Н.: — Дівчата, які беруть участь у конкурсах краси, розповідають, що буває й так. Зокрема, чому зі скандалом кілька років тому в нас у Києві закінчився конкурс «Міс Європа»? Бо дівчатам з інших країн надходили саме такі пропозиції, а там моделі не призвичаєні до таких вимог, як у нас. Не дивно, що ці дівчата збирали речі й від'їжджали з квадратними очима. І на конкурсі «Міс Всесвіт» — я просто даю руку на відсіч — ніхто не підійде й не запропонує щось таке. Просто таке не прийнято. Ну хіба, коли конкурс закінчиться — тоді можливо. І мій телефон знаходили, дзвонили в готель на ресепшен... Від таких речей ніхто не застрахований, адже на конкурс з'їжджаються тисячі обізнаних і зацікавлених людей.

Чому аспірантка Ніколаєнко не стала депутаткою від партії Януковича

      — Інно, а який момент у проекті «Стань «Міс Всесвіт» запам'ятався вам найбільше?

      І. Ц.: — Абсолютно чесно — найприємнішим було спілкування з вихованцями дитячого будинку. За переживаннями та емоціями це переважило навіть Париж.

      О. Н.: — Це не так просто — спілкуватися з дітьми. Для них головне — не твої подарунки, а відчуття рівності з тобою. До речі, це той дитячий будинок, який ми вже здавна патронуємо разом із Віталіною Ющенко.

      — Ви подруги з дочкою Президента?

      О. Н.: — Ні, в нас більше ділові стосунки, саме щодо питань цього дитбудинку.

      — Сашо, зараз багато зірок шоу-бізнесу, спорту тощо пішли в політику або  яскраво засвідчили свої симпатії на користь одного з політичних таборів. Ви яким більше симпатизуєте — «синім» чи «помаранчевим»? З якими більше спілкуєтесь?

      О. Н.: — Розумієте, я з Одеси, і мене свого часу підтримували тодішній мер міста Руслан Борисович Боделан, ректор юридичної академії Сергій Васильович Ківалов, і, хоч би що про них казали поганого, я їм дуже вдячна. (Боделан і Ківалов — одні з найбільш одіозних діячів Партії регіонів. — Авт.). Було б негарно від них відвертатися. На цих виборах деякі партії пропонували мені йти в депутати під їхніми прапорами, балотуватися в облраду...

      — Це була Партія регіонів?

      О. Н.: — Я не хочу відповідати на це запитання... Але головне, що я прийняла для себе рішення: я не політик. Кожен має займатися своєю справою. Можливо, колись я прийду в політику, але до цього треба дозріти. Це так само, як написати кандидатську дисертацію.

      — А ви пишете?

      О. Н.: — Так, я зараз аспірантка Одеської юридичної академії. Тема дисертації, на яку в мене поки що бракує часу. Кандидатський мінімум я вже здала.

Тепер заліковка працює на Інну...

      — Інно, що стосується вашої освіти: ви навчаєтеся в університеті культури, у Поплавського...

      І. Ц.: — Так, здобуваю спеціальність менеджера міжнародного туризму.

      — Зараз — час сесії. Чи вдається вам за такої зайнятості в шоу-бізнесі відвідувати іспити, не кажучи вже про семінари й лекції?

      І. Ц.: — Ну я на четвертому курсі, і це вже час, коли «заліковка працює на мене». Перші три курси я закінчила на «відмінно». Тепер мене люблять, мене знають на кафедрі, я знайома з Михайлом Михайловичем (Поплавським, ректором цього ВНЗ. — Авт.), і мені йдуть назустріч. Я здаю все, хай інколи iз запізненням.

      — Широко розповсюджена думка, що успішними моделями, учасницями й переможницями конкурсів краси можуть бути насамперед дівчата, які мають багатих батьків чи кавалерів-спонсорів. Інно, ким працюють ваші батьки й чи саме вони створили вам стартовий майданчик для злету на «Міс Всесвіт»?

      І. Ц.: — Моя мама за професією вчитель фізики, тато працював у сфері туризму, а освіту має металургійну; вони з Чернівців. У якусь мить, коли йшла перебудова, вони зрозуміли, що треба заробляти гроші інакше й почали активно займатися торгівлею. Не можу сказати, що мої батьки олігархи, але люди вони забезпечені. Я їм дуже вдячна за допомогу, за те, що вони перевезли мене до Києва...

      — В інших ваших інтерв'ю доводилося читати, що батьки подарували вам квартиру в Києві й авто...

      І. Ц.: — У квартирі я живу разом із ними (хоча батьки, як кажуть, живуть на два міста). А машина справді є, я сама її воджу.

      — Інно, а як «Міс Всесвіт-Україна» може бути російськомовною, та ще й якщо вона походить із Західної України?

      І. Ц.: — Я і з батьками спілкуюся російською мовою, але українською володію дуже добре, і можу продовжити розмову українською. (Посеред цього речення Інна переходить на українську, старанно артикулюючи й добираючи слова. Державною мовою вона продовжує розмовляти впродовж інтерв'ю ще хвилин п'ять. — Авт.).

      — Але ви все ж таки представляєте Україну, тому, мабуть, і по телевізору, і на публічних заходах мали б послуговуватися українською?

      І. Ц.: — Ну, я думаю, що це питання не до мене. Це питання спірне для всієї України. Я вважаю, що кожна людина має право розмовляти тією мовою, якою їй зручно, з якою вона виросла. Я вчилася в українській школі, розмовляла українською, коли трохи працювала на телебаченні... Але можу так само розмовляти й англійською. Це моя особиста справа.

      О. Н.: — Людина справді може обирати мову, яка для неї зручніша. Але є офіційні заходи, пов'язані з державною політикою тощо, і там слід використовувати українську мову.

«Худорба» в корсеті, на якому намальована освячена Божа Матір?

      — Інно, а як ви готуєтеся до конкурсу «Міс Всесвіт», крім того, що берете участь у різних представницьких заходах?

      І. Ц.: — Перший етап — найменш приємний і найбільш занудний — підготовка різних документів, довідок, заповнення анкет. Далі — наголос на розмовній англійській мові. Я вчилася в гімназії з англійським ухилом і тепер усе це повторюю. Потім... спорт, однозначно. Також розширюю свій світогляд, бо розумію, що на конкурсі будуть обговорюватися різні тематики, і потрібно показати високий рівень освіченості.

        — А хто шиє сукні для Інни на конкурс «Міс Всесвіт»?

        І. Ц.: — Національний костюм, але такий більш стилізований, шиє Діана Дорожкіна.

        — З корсетом?

        І. Ц.: — Так. Але взагалі його ідея дуже цікава. Це буде ніби образ княгині Ольги. На корсеті буде вишита ікона Божої Матері.

        — А це не буде богохульством?..

        О. Н.: — Ми для себе вирішили, що така претензійна ідея Діани може бути виграшною. Цей образ ми освятимо, про цей костюм багато говоритимуть, він приверне загальну увагу. Там буде і шлейф, і зображення певних елементів собору.

        — А який дизайнер працює над «звичайною» сукнею?

        І. Ц.: — Ну щодо фінального плаття, то ми поки що в роздумах...

        О. Н.: — Чому в роздумах? Ми вже визначилися. Цього року на конкурсі «Міс Всесвіт» варто надягати два фінальні плаття. З приводу першого — для червоної доріжки з проходом — ми ведемо переговори з Валентином Юдашкіним, а друге нам шиє Анжела Лисиця, Інна щойно була в неї на примірці.

      — А чи є у вас якась особлива «модельна» дієта?

      І. Ц.: — Я дякую Богу, що він мене не обділив фігурою і я не виснажую себе якимись особливими дієтами. Я їм усе, що хочу й коли хочу. Утім, звісно, стежу за деякими надлишками.

      О. Н.: — У нас зараз інша проблема: ми побоюємося, що Інна на конкурсі «Міс Всесвіт» може здатися занадто худенькою. Адже там більший попит мають досить пишні форми, така вже зріла жіноча краса, а не модельна зовнішність.

      — Але ж у Інни яскраво виражені модельні параметри. До речі, які?

      І. Ц.: — 86-60-90 при зрості 175 см.

      — То, може, варто посидіти на їжі з «Макдональдзу»?

      — (Дівчата сміються). О.Н.: — А раптом через це щось піде кудись не туди? А взагалі, мода, у тому числі й на стандарти жіночої краси, мінлива; і судді можуть різні приїхати, з якимись новими, суб'єктивними смаками. Головне, що в Інни фігура пропорційна.

      Часто існує спрощений підхід до підготовки учасниці міжнародного конкурсу краси: тільки зовнішні дані й усе. Але насправді на «Міс Всесвіт» перемагає не обов'язково найвродливіша дівчина. Коли я попрацювала членом журі, поспілкувалася з Оксаною Федоровою (попередня «Міс Всесвіт» від Росії. — Авт.), з Наталі Глебовою, я зрозуміла, що там дивляться також на людський фактор, на те, чи потрібна цій дівчині перемога та зобов'язання, з нею пов'язані. З цією перемогою зіткнулася Оксана Федорова, яка просто визнала, що не може нести упродовж року тягар королеви, не погодилася, щоб нею керували, і склала повноваження.

Каннська «робота» красунь

      О. Н.: — Одним із перших етапів конкурсу «Міс Всесвіт» у Лос-Анджелесі буде прохід учасниць по червоній килимовій доріжці в Голлівуді, там, де вручають премію «Оскар». Саме в цей момент глядачі вперше побачать красунь із різних країн, тому це потрібно добре відрепетирувати. І я вважаю, дуже добре, що ми побували в Канні й брали там участь у схожих проходах на доріжках і сходах перед кінотеатрами.

      — Якою взагалі була ваша каннська програма?

      О. Н.: — Спочатку ми планували знімати програму про Каннський кінофестиваль, але через зміну керівництва, яка вiдбулася на каналi «Iнтер», з цим не склалося. Тож ми поїхали туди просто, як у гості. Відвідали разом з Інною вечірку ювелірної фірми «Шоппард» (яка робить знамениті «золоті пальмові гілки». — Авт.) — мене на цю зіркову зустріч запросили як постійну клієнтку «Шоппард». Побували також на прем'єрах двох фільмів (перший, здається, називався «Спитай Чарлі», а другий — «Південні казки»), але не так для їх перегляду, як для проходу по «сходах» поміж спалахів фотокамер. Цього року в Канні нічого особливого не було, але водночас дивно було спостерігати, як біля знаменитого готелю «Карлтон» поважні й заможні люди, мільярдери, жінки в діамантах розштовхують одне одного ліктями, щоб пробитися наперед. Це не зовсім нормально. А взагалі, я вважаю, в Канн потрібно їздити, поки запрошують, поки є можливість. Це корисно в тому числі й для зав'язування знайомств, налагодження контактів із зірками, яких згодом можна запросити у свої проекти. Адже там можна зустріти багато цікавих особистостей. Ми зустріли, скажімо, багатьох відомих російських акторів, ту ж Ксюшу Собчак (російську «світську левицю» й телеведучу. — Авт.), Флавіо Бріаторе (одного з босів «Формули-1». — Авт.), ішли по пляжу, а назустріч — Брюс Уїлліс у плавках...

      І. Ц.: — А взагалі, це була досить важка робота, ми дуже втомлювалися.

«У багатьох чоловіків є шанси завоювати серце Інни. Але через рік»

      — Якщо в «Україну молоду» після цього інтерв'ю телефонуватимуть й писатимуть молоді чоловіки, проситимуть дати телефон чи інші координати «Міс Всесвіт-Україна» — що їм сказати? Серце Інни Цимбалюк уже зайняте?

      І. Ц.: — Ні. Ні. Поки що у багатьох чоловіків є шанси.

      О. Н.: — Згідно з нашим контрактом, особисте життя Інні впродовж наступного року заборонене. Вона не може з'являтися в певних місцях без узгодження зі мною, не може спілкуватися з молодими людьми, виходити заміж. І я вважаю, що це правильно, бо коли молода дівчина стає відомою, в неї часто «зриває дах». Тому ми погодилися на жорсткий контракт, у рамках якого Інна працює, отримує щомісячну зарплату. Схожу угоду вона підпише й у тому випадку, якщо, дай Боже, переможе на конкурсі «Міс Всесвіт».

           — Сашо, а як щодо вас?

      О. Н.: — Хоча про мене пишуть різне, але моє серце зайняте вже вісім років, ще відтоді, коли я не була відомою Сашею Ніколаєнко. Але з ким я — це моя особиста справа. 

  • Повстанський поролон

    «У Оксани Караванської колекція була присвячена УПА?» — перепитала я після показу в перший день UFW в кількох людей. «Не знаю, а чому ти так вирішила?» — відповідав дехто. «Щоб не було зайвих запитань, я хочу чітко сказати: моя колекція присвячена Українській Повстанській армії, — це були перші слова Караванської на пресконференції після показу. — У моді стиль «мілітарі», а на якому ж іще матеріалі його можна зробити в Україні?» >>

  • Василь Кощинець: Ми не перевиховуємо засуджених, а виправляємо

    Василь Кощинець став першим цивільним керівником загальноукраїнської «колючки» трохи менше року тому. Його досить важко застати в робочому кабінеті, адже весь час він або перевіряє виправні установи i спілкується із засудженими, або проводить численні наради, конференції, колегії. Він залюбки радиться з іноземними колегами, які після зміни керівництва країни відвідують Україну значно частіше. Особливо ту її частину, яку суспільство ніби й не помічає, бо вона знаходиться за високими парканами i бачить небо через клітину грат. А тим часом закриті установи якось непомітно стали відкритiшими, як для громадськості, так i для міжнародних експертів. Не робить таємниць з того, що відбувається на «зоні», i сам пан Кощинець. Тим більше, що лише за півроку йому вдалося дізнатися про справжній стан речей у кожній установі. Про всi ці «таємниці» він розповів у ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій». >>

  • Подяка від начальства

    «Ця виставка готувалася до Різдва вже не вперше, — розповідає Василь Васильович. — Через конкурсний відбір пройшли роботи майже двох тисяч засуджених. Тут ви бачите 260 унікальних робіт різного жанру — різьблення по дереву, чеканки, картини, ікони, які вже високо оцінили мистецтвознавці і представники церков. Деякі засуджені після звільнення навіть стали професійними іконописцями». >>

  • Ігор Ліховий: Ми вперше маємо культурного Президента

    Перше, що приємно вражає в Міністерство культури і туризму — вільний вхід, тепер в кабінети державних чиновників від культури можна потрапити без перепон — охоронець не заборонить вам переступити поріг Франка, 3. «Ще хочу встигнути зробити пандус для інвалідів», — каже нинішній міністр Ігор Ліховий. У «відкритості» міністерства є й одна приватна історія — навесні минулого року нинішнього міністра Ігоря Ліхового охорона не пропустила в установу, хоча він і домовлявся про зустріч із Оксаною Білозір. Пікет працівників цирків у той день завадив зустрічі з пані міністром і народній артистці України Раїсі Недашківській. «У нас навіть є така історична фотографія», — каже пан Ліховий. До речі, стосунки з цією установою у нинішнього міністра непрості — два роки тому культурне начальство звільнило його з посади генерального директора Нацiонального шевченкiвського заповiдника в Каневi, через суд він поновився, але осад і таке інше...
    «Що перевезли в новий кабінет?» — запитую для початку розмови у мiнiстра культури i туризму. «Ось фотографію син зробив цікаву — бюст Шевченка і поруч комп'ютер, і картини Івана Марчука. Але це не мої, він дав, щоб повисіли, прикрасили ці стіни». Поза диктофоном Ігор Дмитрович сказав ще таку фразу: для мене було дуже важливим, коли я погоджувався стати міністром, що ми «однієї крові», як у «Мауглі», з цими людьми: з Президентом, Прем'єр-міністром ми говоримо однією мовою. Цікаво й те, що «однієї крові» з міністром виявилися і його діти, донька — фахівець із музейної справи, син вчиться на спеціальності «економіка культурних установ» в Унiверситетi культури. >>

  • Юрій Луценко: Діячі, які здирали з народу три шкури, рано чи пізно самі пiдуть на барабан

    У статусі головного міліціонера України Юрій Луценко прийшов на зустріч із журналістами «УМ» уже вдруге. Але це інтерв'ю особливе одразу за кількома ознаками. По-перше, після набуття чинності політреформи урядовці набрали нової ваги. По-друге, на носі вибори, і керівникові МВС є що розповісти про їх обставини та цікавих «фігурантів». По-третє, на чолі Міністерства внутрішніх справ Луценко стоїть уже рівно рік, тож є привід підбити деякі підсумки. Двогодинна розмова, за словами самого міністра, пролетіла, мов одна мить. «Польовому командирові» Майдану, веселунові й баляндраснику Юрію Луценку здалося, що цього разу i він, i «УМівці» мало жартували. Висновок: пан Юрій за рік помітно змінився — він сам визнає, що вже майже став міліціонером. Тож і журналісти «допитують» його з «пристрастієм», як фахівця, а не як колишнього колегу. >>

  • Віктор Балога: Це гріх — робити піар на горі людей

    У ці дні Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи воiстину працює у надзвичайному режимі. То на вулиці лютує мороз, а у рятувальних підрозділах і в кабінетах міністерства — наче справжня спека. Навіть їдучи на інтерв'ю до «надзвичайного» міністра Віктора Балоги, ми стали свідками цього — на вулиці Борщагівській кілька пожежних авто приборкували вогонь у житловій багатоповерхівці. А вже у приймальні зустріли директора Укргідрометцентру Миколу Кульбіду — оперативні прогнози погоди міністр отримує з перших рук. На жаль, поки що маловтішні — морози відступають неохоче. Тому втиснутися у щільний графік міністра було дуже непросто. Одначе для «України молодої», яку, зізнався Віктор Балога, він здавна передплачує і регулярно читає, міністр з питань надзвичайних ситуацій таки знайшов трішечки часу. >>