Гаражний «Шанхай» на Подолі

01.06.2006

      В об'єктиви телекамер та на шпальти провідних ЗМІ потрапив черговий скандал зі столичною нерухомістю. Звісно, це не рівень «Еліта-Центру», але знову йдеться про зловживання чиновників на престижному Подолі, де нещодавно «випливла» унікальна гаражна афера, що відбулася «за сприяння» колишньої київської влади. Пересічному киянину добре відомо, скільки коштує гараж у столиці, бо оренда такого «стійла» для власного «залізного коня» сьогодні не поступається цінам на оренду житла у Києві ще два роки тому.

      Ця гаражна історія розпочалася три роки тому, коли Київський меблевий комбінат, що користувався землею на Подолі, раптово відмовився від земельної ділянки заводу площею у 1,67 гектара (раніше тут збиралися будувати гаражі для власних працівників, переважно пенсіонерів та інвалідів). У необхідності такого кроку керівництво комбінату нібито особисто переконав тодішній керівник Подільської райадміністрації пан Романюк, який аж за чотири місяці до того видав розпорядження зареєструвати і видати печатку якомусь кооперативу «Чайка». І майже одразу Київська міськрада передає цю землю частково у власність, частково в оренду цьому гаражному кооперативу. І рішення ради, і договір оренди підписує особисто екс-мер Олександр Омельченко. Й усе б нічого, якби не один нюанс. Керівник меблевого комбінату пан Бусько не мав права відмовлятися від земельної ділянки, бо це було не в його компетенції. Але за «розуміння» i він, і члени його сім'ї отримали кілька боксів у новоствореному кооперативі.

       Оскільки кооператив створювався нібито для задоволення потреб у гаражах особливо бідних верств населення Подолу, «Чайку» навіть звільнили від земельного податку. Але не інвалідам та пенсіонерам вони діставалися, хоча у документах фігурує смішна цифра — сімсот доларів (близько 3500 гривень) за гаражний бокс — стільки окремі власники вкладали у будівництво, тоді як продавали гаражі за значно вищою ціною. Серед власників — чимало мешканців з інших районів Києва, які мають по кілька гаражів, явно для перепродажу. Загалом збудовано 222 бокси, які мають своїх власників (до кооперативу входить 176 членів). Натомість, де-юре, гаражів немає. Ті, хто вкладав у гаражі гроші, сподіваючись перепродати, здавати чи використовувати для власних потреб, у результаті можуть опинитися ні з чим. Максимум — компенсація на суму  3500 гривень, про сплату яких свідчать квитанції. Адже такий собі гаражний «Шанхайчик», що виріс на Подолі, швидше за все, буде знищено. I це при тому, що зараз бокси почали рости вгору — добудовують другі поверхи. Там з'являється ціле містечко зі своїми підсобними швейними цехами, конторами із заготівлі «рогів і копит», станціями техобслуговування. Словом, такий собі бізнес-центр, в якому гаражі — другорядне.

      Як i у багатьох відомих випадках незаконного столичного будівництва, цей гаражний «Шанхай» на Подолі не став винятком. На приписи контролюючих організацій гаражний кооператив не реагував, мабуть, через серйозний «дах». Найбільше опиралося зведенню потворного гаражно-промислового містечка Управління дизайну КМДА, яке постійно отримує на горіхи через незаконну забудову і спотворення зовнішнього вигляду Києва. Ордеру на будівництво «Чайка» так і не отримала. Більше того — оскільки від початку будівництво було незаконне, а зараз про цю історію стало відомо, — права власності на гаражі члени кооперативу не отримали. Нерухомість ніде офіційно не зареєстрована. Цікаво, що голова правління кооперативу Іван Асаулюк повиписував членам кооперативу довідки (!), що вони є власниками гаражів. Зрозуміло, що ці папірці не можуть бути правовстановлюючими документами на нерухомість.

      I якщо раніше на такі вибрики на Хрещатику, 33 заплющували очі, то тепер ситуація круто змінилася. До того ж акціонери меблевого комбінату вирішили перенести виробництво у промислову зону, а на цій території збудувати бізнес-парк, гідний Подолу. Тоді й з'ясувалася земельна афера з гаражами. Щоб не напружувати ситуацію, комбінат запропонував «Чайці» компенсацію, але пан Асаулюк відмовився. Питання винесли на розгляд Феміди, й... комбінат справу виграв — спочатку в Київському господарському, а потім i в апеляційному суді. Відтак рішення Київради про передачу землі до «Чайки» скасовано як незаконне. Оскільки земля кооперативу не належить, гаражні бокси на ній узагалі ніде не зареєстровані як споруди, i невдовзі їх можуть знести.

      Особисто пан Асаулюк у коментарі «УМ» зазначив, що цілком усвідомлює ймовірність знесення гаражів, а рішення Феміди не на користь «Чайки» вважає продажною вакханалією та правовою фікцією у нашій столиці та державі взагалі. Отримання ж землі під гаражі, на його думку, було цілком законним, а документи, якими оперує комбінат i які свідчать про інше, пан Асаулюк вважає підробленими.

      «Зараз ми подали касацію на рішення апеляційного суду до Вищого адміністративного суду, якщо там не знайдемо правди, підемо у Верховний, Європейський суди, а потім, можливо, нам i зброю в руки доведеться брати! У нас кістяк кооперативу — колишні військові, знаємо, як iз бандитами, крадіями i продажними особами боротися! Хто називає нас «Шанхаєм», бекає, немов цап, бо такого кооперативу, хоч він ще недобудований, у столиці більше немає», — емоційно переконує пан Асаулюк. Дійсно немає, адже здоровий глузд підказує, що в гаражах повинні стояти машини, а не шитися пальта, а взагалі, слід сподіватися, що до збройного протистояння не дійде i проблему буде вирішено у правовому руслі.

 

А ТИМ ЧАСОМ...

      МВC розслідує кримінальну справу про несплату комерційною структурою 6,7 мільйона гривень орендної плати за використання земель відомого ринку «Привоз» в Одесі. Йдеться про «Інвестбудторг», комерційну структуру, одним з акціонерів якої, за словами начальника Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС Леоніда Скалозуба, є й син колишнього мера Одеси Руслана Боделана.

      Ще у 2004 році комерсанти отримали в оренду близько 9 тисяч квадратних метрів площі «Привозу», але насправді, прикриваючись «татковим дахом» у мерії, «фірмачі» нахабно користувалися всією площею ринку, а це 25 тисяч квадратних метрів. Відтак лише за сім місяців використання землі ринку до бюджету не надійшло 6,7 млн. грн., адже плата надходила за втричі меншу територію. Але про притягнення до відповідальності конкретних осіб поки що не йдеться, пан Скалозуб каже, що ще потрібно проводити експертизи та безпосередньо встановлювати, хто саме підписував документи на виділення землі.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>