Із гравців — у злочинці

11.05.2006

      Донедавна 30-річного Олександра Стрельникова запоріжці знали як службовця держустанови з пристойною зарплатою, а згодом — місцевої філії одного з відомих банків. Вочевидь вистачало грошей не лише для утримання сім'ї та виховання доньки, позаяк молодик почав дедалі частіше спілкуватися з «однорукими бандитами». І швидко де-факто втратив контроль за своїми діями. Цілком вірогідно, що Олександр не став би «ігровим наркоманом» у цивілізованій Європі, де у більшості країн гральні автомати запрограмовані на десятихвилинний перепочинок. В Україні ж будь-який бізнес має «національні особливості». Ось Стрельников і «згорів». На суді він скаже, що тільки впродовж 2005 року залишив в ігрових автоматах 25 тисяч гривень, а назагал за патологічну пристрасть довелося сплатити триста з лишком тисяч!

      Зрозуміло, що не все розтринькане клієнт гральних автоматів чесно заробив. Дійшла черга навіть до тещиних коштовностей, які він програв за декілька днів. Довелося залишити сім'ю і облаштувати постійне житло на пляжі. Екс-банкір, а тепер бомж спершу збирав пляшки, невдовзі почав «чистити» квартири, опанувавши фах зломника чужих замків. Своїм співучасником Стрельников зробив 16-річного підлітка, котрий програвав винятково чужі, тобто крадені, гроші. Пацан настільки здеградував, що викрав у своєї бабусі навіть три тисячі, які старенька одержала як остарбайтер. Аж до розборок у залі засідань місцевого суду Ленінського району Запоріжжя обкрадена пенсіонерка не хотіла вірити, що таке міг скоїти її рідний онук!

      До речі, рідня найняла підсудному підлітку адвоката, який таки добився, аби неповнолітнього крадія не ув'язнили. Та й держобвинувач Тетяна Черкащенко вимагала не ізоляції підлітка від суспільства, а призначення дворічного випробувального терміну, з урахуванням віку підсудного. До певної міри така позиція логічна. Чого не скажеш щодо оцінки прокуратурою діянь 30-річного крадія-азартника: сторона обвинувачення затребувала мінімальний (три з половиною роки) термін ув'язнення — і з відстрочкою на два роки! Такій перспективі пораділи обидва підсудні. Навперебій вони клялися, що віднині і на гарматний постріл не підійдуть до гральних автоматів. Лишається сподіватися, що судові розборки вбили в них й іншу патологічну пристрасть — красти.

      Запорізька історія повинна стати уроком для сотень тисяч інших відвідувачів ігрових залів і клубів. А ще — для законодавців, бо потрібно встановити жорсткіші правила для цього специфічного бізнесу. Адже в Україні майже 15 тисяч гральних автоматів задіяно без ліцензування, тобто безконтрольно. Й не секрет, що три чверті гравців — це підлітки і навіть діти, котрих «однорукі бандити» роблять спершу своїми рабами, а потім і рабами «класичної» ситуації безгрошів'я...

  • І нема на то РАДИ

    Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>

  • Вижити за лінією фронту

    Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>

  • Школа войовнича

    Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>

  • ЗалізоБЕТОНні докази

    Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>

  • Шукайте жінку

    Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>

  • Пані невДАЧА

    Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>