Вбити у собі телевізор

05.05.2006

      Під час останніх вихідних, коли народ від надміру вільного та «святкового» часу більше, ніж завше, «втикав» у телеекрани, просунута молодь закликала взяти молотки та... розбити до біса свої телевізори. Як це робиться, молодіжна ініціатива «Варто» демонструвала просто на Хрещатику.

      Але важко сказати, що когось публічний глум над телеприймачами переконав наслідувати цей приклад. По-перше, «вартовики» притарабанили на Хрещатик фактично «дереволюційні» телевізори, яких товкти і не надто шкода — хоча б заради розваги. Координатор акції Артем Зелений пояснив «УМ», що просто у його організації не було спонсорів, аби прикупити для знищення кращу техніку. Але для такої світлої мети, як лікування населення від телеманії, можна було і серед однодумців позбирати «Панасоніки», «Самсунги», «Томсони» тощо. Принаймні нищення цього добра виглядало би значно переконливішим і щирим. Ну і, окрім того, «вартовики» натомість так і не запропонували свого ефективного рецепту лікування від телевізійної залежності, на яку особливо хвора з цілком зрозумілих причин старша частина населення. Незрозумілим залишилося і те, чого не трощили разом з «тєлєками» організатори акції і свої комп'ютери, які насправді зараз є більшою «наркотою», особливо для дітей, аніж «пережиток» ХХ століття — телевізор. Проте Артем вважає, що ПК несе менше шкоди, бо його «можна виключити, він інтерактивний, а телебачення примушує тебе дивитися, присаджує...» Тобто кнопочку «пауза» на телевізійному пульті не натиснеш.

      Збоку ця акція виглядала доволі  чудернацьки. Посеред дороги стоїть п'ять телевізорів, навпроти на землі сидить молодь з табличками «TV-зомбі», а довкола них позбиралися люди з роззявленими ротами, які самі не знають, чого чекати далі. «Чи то щось показувати по телевізорах будуть, чи, може, будуть їх ремонтувати», — роздумують випадкові глядачі. 

      А потім «бах-бах, бах-тарарах, стук-стук, бац-бац» і таке подібне. От так протягом кількох секунд якийсь вправний хлопець з кувалдою трощив дерев'яні каркаси, скляні екрани, різні колбочки, дощечки з мікросхемами та інші «внутрішні органи» телеящикiв. Нікому з опитаних «УМ» очевидців ця атракція не сподобалася, точніше, не до вподоби їм ідея повністю відмовлятися від телебачення. Хоча, з одного боку, всі вони розповідали про його шкідливість, про вбивства, порно та інші «страшилки», які там показують. Але, як пояснювала жіночка Ольга в оранжевій накидці й з віником у руках, «ми вже цивілізовані, тому без телевізора не можемо обходитися». Вона вважає, що новини треба дивитися, щоб «знати, що в нас, у Києві, робиться», а ще — «обов'язково дивлюсь Пушкарьову». Пенсіонерка Раїса каже, що сучасній молоді треба дивитися «повчальний» серіал «Вовчиця», щоб бачити, де в житті можна обпектися. Водночас своїх онуків вона намагається виганяти на вулицю гуляти, щоб вони поменше просиджували за комп'ютерними та телевізійними екранами. А пенсіонер Василь Антонович дивиться на тему шкідливості телебачення по-філософськи: «Все шкідливо, і жити теж шкідливо». Він телевізор дивиться, але здебільшого новини, бо «фільмів хороших, от як колись, зараз не показують». «Але нащо розбивати? Нє, хай стоїть», — додав Василь Антонович.

      Цікаво, що на цю акцію найбільше прийшло телевізійних журналістів, проти професії яких, якщо розібратися, фактично виступали організатори акції. Водночас телерепортерам ця атракція сподобалася чи не найбільше, адже вони отримали красиву і яскраву «картинку» для свого репортажу. Деякі телевізійники зізналися «УМ», що телевізор вони майже не дивляться, хіба що новини. «Свій телевізор я би не розбив... Якщо не буде телебачення, ми не зможемо дивитися новини і не зможемо дізнаватися, що відбувається довкола», — каже журналіст Першого національного Василь Гафінов.

      Наприкінці акції її координатор Артем зрештою сказав «УМ», що він не виступає за повне ігнорування TV, а просто за обмежений його перегляд, щоб таким чином рятуватися від маніпуляції нашими мізками, яке здійснює телебачення. Зокрема, новини, на його думку, дивитися можна. Хоча насправді нині новини якраз часто і маніпулюють думкою людей. А ще парадоксальним здалося те, що на свою акцію «вартовики» запросили багато телевізійників, аби вони донесли людям інформацію про їхню суспільно корисну боротьбу з телевізійним зомбуванням. Цікаво: а як би люди про те мали дізнатися, коли б у їхніх хатах не було тієї коробки для зв'язку із зовнішнім світом?! Вочевидь таки навіть ненависники телебачення теж не можуть без нього обходитися. Адже, окрім цих, «вартові» проводять й інші акції і обов'язково кличуть туди телевізійні медіа.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>