Після кількох років поневірянь у третьому за рангом дивізіоні світового тенісу наша команда, здолавши восени Болгарію, зробила нарешті крок нагору. Причому, піднявшись із другої до першої групи Євро-Африканської зони, українці отримали шанс посперечатися за путівку до Світової групи. Щоб потрапити у «плей-оф» елітної ліги, збірній України на власному майданчику треба було здолати бельгійців.

Нинішній фінал національної першості виявився найцікавішим за останні роки. Якщо конкретно — то за останні чотири роки, адже у 2002-му в боротьбі за звання кращої команди країни була справжня «рубка», і «золото» виграли хокеїсти «Беркута». Команда з такою назвою кинула виклик «Соколу» й тепер. Але, як уже писала «УМ», до «того» «Беркута» вона не має жодного відношення.

Усі нагороди «синьо-жовтої» команди у китайському Шанхаї здобули наші чоловіки. Броварчанин Олег Лісогор слідом за дистанцією 100 м брасом впевнено виграв і 50-метрівку, причому знову з рекордом світових першостей — 26,39 сек. Валерій Димо у цьому фіналі показав шостий результат. Також на найкоротшій дистанції (50 м), але батерфляєм срібним призером став ще один вихованець Віктора Турчина — Сергій Бреус. Він лише 0,01 сек. (!) програв австралійцю Велшу.

Олег Протасов зазнав першої поразки в чемпіонаті України. У 25-му турі очолюваний ним «Дніпро» поступився на своєму полі безпосередньому конкуренту в боротьбі за «зону УЄФА» — «Чорноморцю». «Наш суперник більше заслуговував на перемогу, і він її досягнув. Одесити майстерно виконували стандартні положення, а мої підопічні, на жаль, не змогли знайти відповіді на пропущені м'ячі. Тепер, судячи з усього, питання про «зону УЄФА» для нас закрито». За великим рахунком, із такою грою нам нічого робити в цьому престижному турнірі», — таким самокритичним був післяматчевий коментар наставника. І сам Протасов, і перед Протасовим перед весняною частиною чемпіонату ставили завдання — сягнути третього-четвертого місця, але тепер очевидно: неможливо стрибнути вище голови, маючи ослаблений склад і не підсилюючись узимку.

Право приймати у себе фінал престижного турніру накладає на команду-господаря додатковий тягар. Насамперед — психологічний (фінансові й організаційні клопоти клубу до уваги не беремо). Звісно, всі чекають від «приймаючої сторони» лише перемоги. А самі гравці сподіваються на підтримку переповнених трибун і десь у глибині душі — на прихильність суддів, нехай і незначну. Минулого уїк-енду БК «Київ», приймаючи «фінал чотирьох» клубного Кубка Європи, всупереч очікуванням, був позбавлений і першого, і другого. Тож і посів лише третє місце. Хоча з грошима проблем не було — тут допомогли генеральні спонсори, фірма «Росукренерго». Так, та сама, скандальна, з якої походить один із «батьків» «Києва» Дмитро Фірташ.