Здобутки «Гуллівера» в регіоні «ліліпутів»

30.03.2006
Здобутки «Гуллівера» в регіоні «ліліпутів»

Хвала рукам, що обирають «Регiони»! (Фото УНІАН.)

      Ще з початку ХХІ століття відомо: колишня всесоюзна «кочегарка» на період виборів перетворюється на своєрідну «кузню», де ударними темпами «кують» голоси на підтримку Партії регіонів. Рівень симпатій мешканців Донеччини до ПР за підсумками голосування 26 березня виявився найвищим у державі.

      А якщо порівнювати тутешні здобутки голосів інших політичних сил, то взагалі згадуються пригоди Гуллівера у країні ліліпутів.

      Підрахунки волевиявлення донеччан вийшли на фінішну пряму (станом на вчорашній ранок оброблено майже 97% бюлетенів) і якихось несподіванок не принесли — ПР упевнено лідирує із результатом понад 73%. Далі — вражаючих розмірів прірва. І аж потім розташувалися найближчі «конкуренти» — 6,7% набирають прогресивні соціалісти Наталі Вітренко. А ось комуністи, які ще недавно збирали тут солідний ужинок голосів, опинилися аж на четвертій позиції (3,1%), пропустивши поперед себе Соцпартію (майже 3,9%). Та навіть ці мізерні досягнення поки залишаються мрією для інших учасників «великих перегонів» на Донеччині. Насамперед це стосується політичних сил — непримиренних суперників «регіоналів». Отже, Блок Тимошенко набрав 2,4%, а «Наша Україна» — менше нiж 1,4%.

      Утім тепер он жартують, що до здобутку «помаранчевих» не додався ще один голос. Адже, як зізнався після виборів лідер обласної організації НСНУ Антон Клименко, він так і не зміг проголосувати, бо не знайшов свого прізвища у списках. А попередньо перевірити, самі розумієте, за вирішенням проблем планетарного масштабу було ніколи.

      Хоча оприлюднення остаточних підсумків голосування ще попереду, однак шанси потрапляння «помаранчевих» до обласної та міських рад залишаються нульовi. Про причини такого виборчого фіаско можна тільки здогадуватися. Керівники обласного осередку НСНУ, приміром, нарікають на численні порушення в день голосування (а це справді траплялося, підтверджують спостерігачі). Їхні підлеглі вдаються до розмірковувань про засланих «козачків», які, мовляв, отримують платню відразу в двох штабах конкуруючих сил: тих же «помаранчевих» і «синьо-білих». Адже нині у стані безнадійних аутсайдерів справді вистачає тих персон, які ще рік-два тому фігурували серед активних прихильників Януковича і на дух не переносили «помаранчевих».

      А тим часом розпалюються пристрасті навколо результатів виборів міських голів у Красноармійську та Донецьку. У першому випадку йдеться про величезну кількість зафіксованих порушень, що не виключає оскарження результатів голосування. А в Донецьку колишній кандидат у мери Сергій Бешуля, якого зняли з виборів, уже подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду і сподівається на скасування результатів недільних виборів та переголосування. Хоча про якусь серйозну конкуренцію між кандидатами говорити не доводиться — нинішній міський голова Олександр Лук'янченко переміг більш ніж упевнено, бо набраний ним відсоток удесятеро (!) більший за здобуток найближчого переслідувача. І в цьому немає нічого дивного, якщо зважати на те, що міського голову висувала й підтримувала все та ж Партія регіонів.

  • Троє в човні. Не враховуючи роздумів про четвертого...

    Майбутня парламентська коаліція формуватиметься-таки з тих сил, які стояли на революційних барикадах півтора роки тому. До цього схилилися керівні органи кількох політичних сил, які збираються долучитися до нової більшості — блоку «Наша Україна» та Соціалістичної партії. З Блоком Юлії Тимошенко все саме собою є зрозумілим: найпопулярніша серед виборця «помаранчева» сила була готова підписати угоду про утворення тріумвірату ще в першу ніч підрахунку голосів, із 26-го на 27 березня. >>

  • Алчевськ. Початок відлиги

    Вибори, які щойно завершилися, підтвердили суцільне домінування на Луганщині Партії регіонів (а якщо точніше — все тієї ж старої «комсомольської» номенклатури радянської доби, яка тепер перефарбувалася в синьо-білі кольори). Остаточно голоси не підраховано, однак уже зрозуміло, що ПР набирає більше 70%. Це загалом по області. Але, як кажуть, є нюанси, і найпомітніший із них — уже всесвітньо відомий Алчевськ. >>

  • Повний перерахунок? Не смішіть!

    Надія вмирає останньою, тому доводити до її смерті не хочеться нікому. Тим паче, якщо за цією надією стоять великі гроші, витрачені на виборчу кампанію й отримані від її спонсорів не за красиві очі, а за мандат народного депутата. А деякі політичні сили витратили на виборчу кампанію дуже, дуже багато спонсорських коштів... >>

  • Європа — за Ющенка, Росія та Африка — за Януковича

    Вибори по закордонному виборчому округу для «Нашої України» закінчилися певною, хоча й не надто значною, сатисфакцією після програшу Партії регіонів та БЮТ. За межами України «ющенківський» блок таки здобув перше місце: «Нашій Україні», за попередніми даними (після обробки майже 90 відсотків бюлетенів), віддали свої голоси трохи більше ніж 41 відсоток українських емігрантів із чинним українським паспортом. Партія регіонів здобула почесне друге місце з майже 20 відсотками, а БЮТ «за кордоном» лише третя — менше 18 відсоткiв. >>

  • Сімферопольці обиратимуть мера ще раз

    У червні мешканці Сімферополя, очевидно, змушені будуть знову прийти на виборчі дільниці. Цього разу — лише для того, щоб обрати міського голову. Адже територіальна виборча комісія визнала вибори мера 26 березня такими, що не відбулися. У повторних виборах візьмуть участь ті кандидати, що не були зняті з виборчої кампанії до 26 березня. >>

  • «Серцевий напад» на соціалістів

    Найвідчутнішим наслідком виборчої перемоги Блоку Юлії Тимошенко на Полтавщині, найвірогідніше, стане закінчення своєрідної «соціалістичної монополії» на владному олімпі області. Адже напередодні виборчої кампанії до «губернатора»-соціаліста Степана Бульби фактично приєднався й позапартійний симпатик СПУ, голова обласної ради Володимир Гришко, котрий, тільки-но залишивши Партію регіонів, опинився у списку кандидатів у депутати облради саме від Соцпартії. Однак зберегти цю найвищу посаду в органі представницької влади, яка невдовзі має стати ключовою й за реальними важелями впливу на владу виконавчу, досвідченому управлінцю, судячи з усього, не вдасться. >>