День відкритих дверей після зачинених воріт,

29.03.2006

      Уже традиційно в березнi керівництво «ЛУКОРу», більша частина акцій якого належить російській групі компаній «ЛУКОЙЛ-нафтохім», провело день відкритих дверей для прикарпатських журналістів. Цьогоріч основні  тамтешні хімічні виробництва — поліолефіну, хлорвінілу та каустичної соди — також показали представникам місцевих та центральних медіа і відповіли на всі їхні запитання. Однак ця зустріч мала свою родзинку, бо відбувалася «по гарячих слідах» недавнього скандального проникнення голови Фонду держмайна України Валентини Семенюк на територію закритого акціонерного товариства через запасну прохідну.

      Подробиці цього інциденту у викладі заступника генерального директора «ЛУКОРу» Георгія Кунєва виглядають так: легковик, у салоні якого сиділа пані Валентина, за сприяння деяких керівників Калуша прорвався через запасну прохідну на територію ЗАТ. Коли представники служби охорони догнали авто і зажадали від водія, аби він залишив контрольовану ними зону, голова Фонду держмайна продемонструвала залізну витримку. «Я пережила режим Кучми, — відповіла вона, — переживу і ваш режим охорони».

      Несанкціоновані оглядини Валентиною Семенюк пошарпаних виробничих корпусів, котрі, за твердженням Георгія Кунєва, не входять у майновий комплекс «ЛУКОРу», додали ще більшого напруження до непростих взаємин Фонду держмайна та російського інвестора. «Існувала домовленість про нашу зустріч iз пані Семенюк, — підтвердив голова правління ЗАТ «ЛУКОР» Сергій Чмихалов, — однак вона не захотіла з нами зустрічатися. 22 грудня минулого року ми офіційно повідомили Фонд держмайна України про готовність підписати мирову угоду. Ми готові раз і назавжди усунути непорозуміння і більше до них не повертатися. Це когось не влаштовує. І тут немає предмету для суперечки, а є, вочевидь, лише політпіар».

      Тим часом «ЛУКОР»  торік працював зі збитками, переробивши лише 669,6 тисячі тонн піролізної сировини, тобто недовиконав річний план більш нiж на 25 відсотків.  Двома визначальними причинами зниження виробництва продукції керівництво закритого акціонерного товариства називає подорожчання нафтопродуктів при одночасному зниженні цін на світовому ринку на вінілхлорид, пропілен, поліетилен та бензол — основну «лукорівську» продукцію. На жаль, динаміка зростання цін на сировину зберігається, тому підприємство працює з пониженим навантаженням і впродовж першого кварталу нинішнього року. Якщо ж США з партнерами не вдасться залагодити конфліктну ситуацію з Іраном — одним iз провідних видобувників нафти — щодо його ядерної програми, то світову хімічну промисловість, як вважає Сергій Чмихалов, очікують ще серйозніші потрясіння.

      Проте нині на «ЛУКОРі» не втрачають оптимізму. У жовтні минулого року запрацювала збудована за новітніми розробками французьких та німецьких фахівців «елегантна» установка гідрування фракції С4/С5, що дозволило частково замінити дорогі дизпаливо і прямогонний бензин неліквідною побічною продукцією. Вартість проекту — 20 мільйонів євро. Цьогоріч на підприємстві розпочинається модернізація діючого виробництва хлору й каустичної соди, на що планується спрямувати інвестиції  обсягом 113, 5 мільйона доларів США.

      Стабільності одного з найпотужніших в Україні хімічних підприємств, ясна річ, не сприяють перманентні викиди в інформаційний простір звинувачень на адресу «ЛУКОЙЛ-нафтохіму». У цих повідомленнях ішлося, зокрема, про невиконання установчого договору ЗАТ «ЛУКОР», внесення в його статутний фонд «маловартісних» акцій, роботу за давальницькими схемами та передачу основних виробничих потужностей створеному торік з юридичною адресою в селі Мостище Калузького району ТзОВ «Карпатнафтохім». Проте «лукорівське» керівництво підтверджує готовність із паперами в руках доводити безпідставність таких звинувачень і безумовне виконання своїх інвестиційних зобов'язань, зокрема  щодо якості продукції, а також — охорони праці та навколишнього середовища (це підкріплено європейськими сертифікатами). Упродовж минулого року в бюджет Калуша сплачено різноманітних податків на суму понад 12 мільйонів гривень. Зрештою, йдеться про долю майже п'яти з половиною тисяч мешканцiв мiста, які працюють на підприємстві, де середній рівень місячної зарплатні до кінця року має становити 1226 гривень.

      Від гострих дискусій довкола «ЛУКОРу», очевидно, варто переходити до пошуку порозуміння. Можливий варіант зміни інвестора малопродуктивний, оскільки в сучасних економічних умовах навряд чи вдасться знайти партнера, спроможного поставити в Калуш понад мільйон тонн вуглеводнів.