Куля — дура, багнет — молодець

20.11.2003
Куля — дура, багнет — молодець

      Шановні користувачі комп'ютерів, настав час відволіктися від текстових редакторів, закрити всі вельми цікаві «вікна» з дівчатами в стилі «ню» та поринути у світ віртуальної реальності. Позаяк (гарне слово, треба буде його частіше вживати) проста реальність може бути такою нудною та неприємною, що навіть щирого оптиміста у глибоку депресію зажене. Є в такому випадку два варіанти: або витратити купу грошей на антидепресанти та інший фармацевтичний непотріб, або за 10 чи 30 гривень купити диск із цікавою грою. Я вибираю другий варіант. Сподіваюсь, що і ви також. Але тут постає інша проблема. Приходиш у магазин, і очі просто розбігаються від численних дисків. І кожного місяця випускають ще і ще. Підозрюю, що ті, хто розповсюджує диски, рахують їх уже не штуками, а кілограмами. Грошей на весь асортимент у пересічного «геймера» все одно не вистачить, тож постає проблема вибору. І в цьому питанні, запевняю, можете покластися на мене. Цілком добровільно беруся розгрібати гори ігрового брухту та знаходити в ньому насправді якісні продукти. Я їх помию, одягну, причешу та запропоную вам.

 

      Тож перший кандидат на місце у вашому комп'ютері (прошу любити та вітати) — MAX PAYNE 2: THE FALL OF MAX PAYNE. Народився зовсім недавно, місяць тому. Місце народження — Фінляндія. Тепер можна сміливо стверджувати, що у Фінляндії, окрім горілки, хіп-хопу та фінів, роблять ще й якісні комп'ютерні продукти. І ось як це починалось (версія автора): сиділи собі гарячі фінські хлопці в сауні, пили собі сік та гадали, що б таке утнути, щоб увесь світ про них заговорив. Варіантів було чимало, але вибрали чомусь ігри. І не просто ігри, а комп'ютерні. І не просто комп'ютерні, а в жанрі бойовика. І зачинились вони у бані, і не вилазили звідти, поки не закінчили першу частину гри, що звалася MAX PAYNE. Галасу ця гра наробила великого, визнавали її, навіть, найкращим проектом 2001 року. Заробили фіни непогано. Це їм сподобалось. І вирішили вони задовольнити численні прохання «геймерів» про продовження і водночас ще підзаробити. Ось і маємо зараз перед собою довгоочікувану другу серію про суворого копа Макса Пейна.

      Хочу зробити невеличку паузу та помилуватися прудкістю наших піратів. Тільки-но в Америці випустили другу частину, через тиждень вона була вже в Києві — повністю русифікована (досить непогано, мушу визнати) та ліцензована, що автоматично піднімає ціну до 30 гривень. За саму лише сріблясту наклеєчку, ну і за швидкість, звичайно.

      Якщо ви у першу частину Макса Пейна не грали, нічого страшного. Адже перед тим, як грати у другу частину, ви можете ознайомитись із коротким змістом попередньої. А він приблизно такий. Служив собі зразковий поліцейський Макс Пейн у Нью-Йорку, прийшов якось додому і знайшов свою дружину та маленького сина мертвими. А на стіні загадковий знак «V». Довго побивався він за сім'єю і вирішив помститися. Став Макс розкручувати цю справу і дізнався багато цікавого: з'явився новий наркотик, його розробляє якась корпорація, корпорацією керує погана жінка, яка входить до таємної організації «Внутрішнє коло». Докопуючись до всього цього, Макс винищує чи не всю нью-йоркську мафію, вбиває погану тітоньку і здається владі. На цьому перша частина завершується. І починається друга. Пейна виправдали та поновили на службі. Він знову у поліції. Хоче забути про минуле. Але це, виявляється, не так легко. Минулого разу Макс перебив не всіх. Ключові фігури «Внутрішнього кола» залишились та поновили кримінальну діяльність. Пейн розуміє, що до закінчення цієї історії ще дуже далеко. Просуваючись за сюжетною лінією, ви дізнаєтесь про походження таємничої літери «V». Виявиться також, що не всі друзі були щирими а дехто навіть намагається покінчити з Максом. Окремо виділена історія трагічного кохання геройського копа Пейна та жінки-кілера Мони Сакс. Зустрічалися вони і в першій частині, але об'єднатися змогли тільки зараз. Повністю сюжет я вам переказувати не буду, аби не зіпсувати інтриги. Сюжет загалом дуже цікавий (як на бойовик), тож рекомендую всім уважно за ним стежити і не пропускати вставні відеоролики. Інакше гра перетвориться на банальну бійню «всіх уб'ю — один залишусь».

      Загалом це дуже стильний продукт. Розробники намагаються не слідувати встановленим канонам жанру, а експериментувати та вносити нові рішення. Так, наприклад, сюжет подається нам у вигляді комікса. Перед кожним завданням iде відеовставка та комікс, який можна прокручувати безліч разів, якщо ви спочатку не второпали. Вдало підібрана музика.

      Цікавим є режим bullet-time, або, по-нашому, уповільнення. Ввімкнути його можна завжди, коли відчуваєте, що ворогів занадто багато і ви просто не встигаєте приділити всім належної уваги. Тож вмикаємо і, о диво, все навколо наче завмирає, кулі летять повільно, вороги майже стоять — «Матриця» повертається. Життя може полегшити і спеціальний набір стрибків та переворотів із вогнепальною зброєю. Мабуть, ви неодноразово бачили, як у голлівудських фільмах герой пролітає півкімнати над головами ворогів, поливаючи їх свинцем. У Макса Пейна це виходить навіть краще.

      Вельми цікавими є видіння та сни Макса. Так, вам доведеться пограти за нього і в його снах: зеленувате світло, якийсь туман, лабіринти численних коридорів, нічні страхіття. Гарні сни він чомусь не бачить, тож тримайтесь. Набір зброї досить стандартний, як для ігор такого жанру: поліцейська беретта, помпова рушниця, АК-47, американський кольт, МР5 (відомий німецький автомат), снайперська гвинтівка, СВД, гранати та коктейлі Молотова тощо. Починаєте ви з береттою, але поступово у вашому арсеналі побувають усі види озброєнь.

      Грати доведеться досить довго (і це чудово, адже шкода, коли заплатив 30 грн., а бавився дві години). MAX PAYNE 2 поділений на три частини, а в кожній частині — до восьми розділів. Цього вам повинно вистачити як мінімум на тиждень. А коли ви пройдете гру, відкриються нові можливості. Звідси випливає, що цей витвір фінів можна проходити неодноразово, шліфуючи свою майстерність.

      Можна ще багато цікавого розповісти про цю неординарну та видатну гру, але шпальта, на жаль, не гумова і багато в неї не влізе. Висновок хочу зробити такий: якщо у вас буде можливість купити MAX PAYNE 2 або якусь іншу гру, вибирайте перше — не пожалкуєте.

  • Наука від Різуна

    Після виходу в «УМ» публікації «Заплатіть і... виселяйтесь», у якій ми написали про порушення студентських прав у гуртожитку №18 Інституту журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, на вулицю Єреванська, 14д навідалася перевірка, створена за наказом ректора Леоніда Губерського. Утім її візит можна було передбачити значно раніше: про наближення ревізорів свідчили хоча б декілька зривів пар для «роз’яснювальної роботи», яку проводив з усіма п’ятьма курсами директор Інституту журналістики (ІЖ) Володимир Різун. Паралельно з ним аналогічні «виховні співбесіди» провела комендант гуртожитку Марія Апанович. >>

  • Заплатіть і... виселяйтесь!

    Поки столична влада намагається знайти достатню кількість місць для розселення іноземних гостей, які відвідають нашу державу під час чемпіонату Європи з футболу, на столичні виші покладено обов’язок привести придатні для заселення житлові площі до прийнятного рівня. Утім більшості ВНЗ доведеться «ламати голову», де взяти необхідні гроші, не чекаючи на державну допомогу. Відтак, побоюються спудеї, фінансовий тягар ляже на плечі тих, чиї роки навчання і проживання в гуртожитку збiглися з проведенням у державі свята футболу. >>

  • Парта для панночки

    Незвичайний навчальний заклад почав свою роботу в селі Новодмитрівці Золотоніського району на базі тамтешньої школи. А ініціатором створення школи шляхетних українок, де навчаються не лише старшокласниці сільської школи, а й дівчата з районного центру, є директор Новодмитрівської школи Олександр Тукало. >>

  • Примо­ро­жений тренінг

    Більше півтисячі молодих людей взяли участь у першому Всеукраїнському молодіжному фестивалі «Фабрика майбутнього», який розпочав роботу на базі Севастопольського туристичного центру «Золотий берег». Проект зібрав у селищі Орловка неподалік Севастополя активістів з усіх областей України. Учасників поділили на команди, за якими закріпили досвідчених тренерів та інструкторів. Щодня активна молодь спілкувалася з відомими та авторитетними науковцями, політиками, арт­діячами, журналістами, зірками шоу­бізнесу, спортсменами тощо. >>

  • Пошити собі «вуха»

    Ольга Шамрай свого часу дуже захоплювалася японською культурою та власне аніме. Спочатку це було лише у вигляді перегляду мультфільмів, а потім дівчину захопив властивий цій культурі вид творчості — косплей — переодягання в улюбленого персонажа. Не оминуло це й Ольгу, якій одного разу закортіло вдягтися відьмою. Але як же так сталося, що Оля сама почала шити? >>

  • «Золотий байт» шукає розумних

    Найбільший відкритий чемпіонат для талановитої молоді, яка захоплюється ITтехнологіями, проводиться вже вчетверте з ініціативи Комп’ютерної академії «Шаг» і охоплює 13 міст України. У 2010 році конкурс зібрав більше 5,5 тисячі учасників. >>