Коли збуваються мрії

15.03.2006
Коли збуваються мрії

Iван Тимошенко.

      Формування людини нового типу — шляхетної, правдивої, самодисциплінованої, здатної брати на себе відповідальність і керувати іншими, вірної національним інтересам — Iван Тимошенко вважає  головною передумовою культурного, наукового та економічного піднесення держави. Створити умови для навчання й виховання саме такої нової національної еліти поставив він собі за мету, обираючи фах педагога.

      Нелегким був шлях до цієї мети. Лише з початком перебудовчих процесів в Україні вдалося визначити її чіткі орієнтири. У 1991-му родиною Тимошенків був презентований новий ВНЗ — Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, один із перших в Україні вищих навчальних закладів приватної форми власності.

      Формувався й гурт однодумців. У 1995 р. професора Івана Тимошенка було обрано головою Асоціації навчальних закладів України приватної форми власності. З 1997 р. він також — голова ради ректорів ВНЗ приватної форми власності м. Києва й України, член ради ректорів Київського регіону, член Державної акредитаційної комісії. Спільними зусиллями нові ВНЗ всерйоз і надовго обживали освітянський простір.

      Ріс та набирав нової якості й «рідний» заклад Івана Івановича. У червні 1999 р. рішенням Державної акредитаційної комісії Українсько-фінському інституту менеджменту і бізнесу було надано IV рівень акредитації та статус університету. А в 2004 році вищий навчальний заклад отримав нову назву, покликану часом, — приватний вищий навчальний заклад Європейський університет.

      Сьогодні приватний навчальний заклад Європейський університет — це величезний територіально розподілений холдинг. До його складу входять не лише 25 філій у різних містах України, а й 50 успішно діючих виробничих підприємств. І все це працює заради однієї великої мети — підготовки висококласних спеціалістів для всіх галузей народного господарства, нової професійної еліти України.

      Заслуги Івана Тимошенка високо оцінені державою: Відмінник освіти України , нагороджений орденом «За трудові досягнення» IV ступеня; дипломом та пам'ятною медаллю «За заслуги в розбудові економіки України та вагомий внесок у створення міжнародного іміджу держави»; хрестом пошани «За духовне відродження»; золотою медаллю «Незалежність України», орденом «Пресвятої Богородиці Покрови»; орденською відзнакою «Громадське визнання».

      За багаторічну активну роботу, пов'язану з реалізацією економічної політики держави, Іван Тимошенко у 2003 р. нагороджений почесною відзнакою Мінекономіки України «За сумлінну працю».

      Указом Президента України від 28 грудня 2002 р. за вагомі досягнення у професійній діяльності, невтомну багаторічну працю ректорові Івану Тимошенку присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». У 2006 році Іван Іванович став членом колегії Міністерства освіти та науки України.

      Тож чи не є щасливою людиною Іван Іванович Тимошенко? Адже його мрія, справа всього його життя дає такі вагомі, такі прекрасні плоди, які перетворюють, роблять кращим та світлішим світ навколо. І чи не маємо ми сьогодні, вітаючи Івана Івановича з днем народження, по-доброму йому позаздрити і щиро побажати довгих літ, сил і наснаги.

      Щастя, здоров'я, нових звершень зичать Вам, Іване Івановичу, всі Ваші співробітники і випускники, всі сьогоднішні і майбутні студенти Європейського університету, всі, кому Ви дали і дасте ще путівку в щасливе, заможне життя!

Колектив співробітників Європейського університету.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>