Ця негодяща молодь

16.02.2006
Ця негодяща молодь

Сучасна культура переконує хлопців, що «круто» — це битися і мати купу грошей, а як же юнацький максималізм, мрії та бажання жити заради людей?

      Значна частина людей старшого покоління оцінює сучасну українську молодь вкрай негативно. Хлопець iз патлами для дідусів та бабусь є однозначно наркоманом, коротко підстрижений — бандюганом, симпатична і гарно вдягнена дівчина «вже з багатьма переспала». При цьому, на думку буркотливих «старих», всі підлітки та молодь є погано вихованими, надто нахабними, не знають ціни грошам, і — що зовсім не заперечно — не поважають старших.

Перехідний вік

      Ми вже говорили про те, що думки про людину частково формують її. Особливо це стосується підліткового віку, коли колишні діти, а майбутні «тьоті» та «дяді» вчаться оцінювати себе об'єктивно. 12-16-річних починає хвилювати, як він (вона) виглядає, чи є розумним, чи здатний на Вчинок, якою може бути його подальша доля, чи подобається протилежній статі (якщо так, то що з цим робити, а якщо ні, то як цьому зарадити) і так далі. Людина вчиться оцінювати себе об'єктивно, а тому те, що раніше заспокоювало, наприклад мамине: «Ну, звісно, я ж сто разів тобі казала, що ти дуже симпатична» чи батькове: «Викинь дурниці з голови і займися нарешті математикою», тепер лише дратує. Хлопець чи дівчина відчуває, що різко та, на їхню думку, радикально змінюється. Це батьки знають, що «у кожного буває», а діти додають неоптимістичне «і не у всіх проходить». І це справді трагедія, якщо юнацькі вугрі так і не пройдуть, якщо все життя мучитимуть незрозумілі бажання та перепади настроїв, відчуватимеш таку несказанну самотність.

      Батькам у той же час також не легко. Не так давно можна було дати своєму милому «двієчнику та хулігану» легкий запотиличник, як ознаку свого доброго ставлення, а тепер син маже чуба бріолiном чи замикається в кімнаті, слухаючи гуркіт та стукіт, які він називає музикою. На дочку можна було покрикувати, підганяючи її, коли вона надто довго миє посуд, а тепер вона дивиться на вас довгим поглядом, в якому ви читаєте холодний протест і натяк на те, що у неї є значно цікавіші інтереси. «О Боже, і які саме?» — жахаєтеся ви, часто цілком даремно, бо то може так дитина намагається дати вам зрозуміти, що час ставитися до неї з більшою повагою. «Мамо, давай будемо друзями, а не начальником і підлеглим» — це мрія багатьох підлітків, яку вони не можуть озвучити хоча б тому, що навичкам комунікації ще треба вчитися. Як і багатьом дорослим, до речі.

Ідеали та приклади

      Підлітки потребують зразка, ідеалу, того з кого вони хотіли б брати приклад. Можна таких людей знайти і в реальному житті (якщо поталанить), а можна лише прочитати про такого чи побачити на телеекрані. Інколи дитина хоче бути такою, як її мама чи таким, як батько. Парадоксально, що такі батьки практично ніколи не пропонують брати себе за приклад і навіть не вважають себе ідеальними батьками. Вони радіють тому, що мають, і зовсім не присвячують увесь свій час дитині, перетворюючи на пекло своє та чадове життя. Водночас вони є гарною підтримкою для своїх дітей.

      Правило спрацьовує на 100 відсотків — якщо ви щаслива людина, то з вас захочуть брати приклад. Якщо ж робота виснажує, начальник тварина, в хаті безлад, відпочинок — за пляшкою чи коли втечеш iз дому, чоловік зраджує, а діти — невдячні егоїсти, то хто ж прислухатиметься до ваших порад, що треба, «як я колись, отримати освіту, вийти заміж між 20 і 25 роками, народити дитину, влаштуватись на роботу». І стати в результаті нещасною? Мало хто, а особливо дуже молода людина, може усвідомити, що щастя не вимірюється грошима, а є суто внутрішньою сумішшю любові (до себе та людей), власної самореалізації та розвитку плюс добре правило зниження непомірних запитів: Люби Своє.

      Дуже часто «крутого хлопця» та «суперуспішну леді» можна побачити лише в телевізорі. Як же ці телегерої досягли успіху? Якщо проаналізувати переважну більшість фільмів, телесеріалів, особливо комерційних та модних, то доходиш висновку: для того, щоб бути успішним хлопцем, треба мати навички «спецназівця» (тобто круто махати ногами, стріляти без промаху та без зайвих думок), обов'язково дуже дорогу машину чи, на крайній випадок, мотоцикл (без цього до нормальної дівчини просто і підійти якось незручно), смітити грошима ну і бути неперевершеним у ліжку. Вимоги до дівчини ще простішi: бути стрункою, довгоногою, одним словом, дуже гарною. Все інше — гроші, вміння битися, стервозність чи скромність є своріднi приправи в цьому «супчику одноманітності». Тобто напрошується висновок, що якщо дівчина негарна, то можна «зливати воду», вона просто приречена на неуспіх.

      І чому дорослі, бачачи ті ж фільми, розраховують на те, що з їхніх дітей виросте Данко чи Софія Ковалевська? Цілком логічно, що після такої «пропаганди цінностей» дівчатка масово пішли «в моделі», а хлопці мріють стати олігархами чи на крайній випадок крутими бандюганами у своєму районі.

      До речі, толерантному ставленню до бандитів та хуліганів дуже сприяє сучасна музика формату російського «блатняка», чи, як кажуть зараз, «шансон». Думаю, в Україні вже немає жодної людини, яка б не чула пісень про «хорошого хлопця, який дуже любить свою маму і пише їй листи із «зони», про «любов до дочки прокурора», про зраду дівчини, яка спочатку допомагала «збувати товар», а потім, трам-тарарам, їй видалося, що у її партнера мало грошей, вона пішла від нього, а він її убив (пробачив і страждає; забув, а вона повернулася, плазувала, але він її вигнав), про «широкую русскую душу» та «я такой же бывший хулиган». Основне послання цих пісень — це демонстрація того, що «у бандита також є серце (душа, віра, почуття)» і що загалом він — непоганий хлопець. Головне — вміє ризикувати, а там вже як з ігровими автоматами: поталанить — матимеш гроші, не поталанить — втратиш гроші, а інколи й свободу. Моральний бік питання в такому випадку взагалі знімається. Дійсно, хто зараз каже, що красти — соромно (якщо це так вигідно), що таким чином людина забирає щось у когось, когось позбавляє його прав та можливостей (якщо у відповідь тобі скажуть, що у «крутого» не відберуть, а «слабак» не має прав).

Ми такі, якими нас зробили ви

      Дорослі, а особливо люди похилого віку, жили у цілковито інших умовах. Можливо, саме тому сучасній молоді так важко знайти спільну мову з людьми, старшими на покоління, тим паче на кілька поколінь. Наші дідусі та бабусі зростали у країні, де були піонерські та комсомольські організації. Але ті, кому за 50, не враховують, що ці організації були вкрай ідеологізовані й дратували цим молодих навіть у той час. Повоєнне дитинство було важким та суворим, тому літні люди вважають, що кілька сортів сирів, ковбас та цукерок, які лежать сьогодні на вітринах магазинів, автоматично роблять дитинство та юність їхніх онуків щасливим. У Радянському Союзі «сексу не було», хоча траплялися й самотні матері, і підкинуті діти, і шлюби «по зальоту», а зараз, звісно, розпуста цілковита — на кожному кроці кому завгодно продають журнали з картинками «не для дітей».

      Натомість саме за «радянського періоду» люди втратили віру в Бога, навчилися говорити одне, а думати інше, сприйняли правило «гуртове — чортове», розучилися віддано працювати, бо вигідніше було мати блат чи «тягнути» з роботи «те, що погано лежало». Тому молоді мають повне право сказати, що вони такі, якими їх виховала брехлива система та дорослі — її творці та жертви.

      І ще, треба спочатку глянути на самих себе, чи справді старші кардинально відрізняються поведінкою від сьогоднішніх 17-літніх? Чи правда, що бабусі у транспорті — сама ввічливість, ніколи не штовхаються, не рвуть дівчатам панчохи своїми «кравчучками», не «тикають» тим, кого хочуть попросити (звісно, не примусити ж!) звільнити місце? Дідусі завжди вдягнені елегантно і приємно пахнуть одеколоном, палять у строго відведених для цього місцях, пропускають перед собою жінок та дівчат, входячи до магазину, а мату від них взагалі ніколи не почуєш? Ото ж бо.

 

ПОРАДИ

 Що не треба робити дорослим?

      Не розпитуйте, проникливо дивлячись в очі: «Чого ти мене так не любиш (ненавидиш, не поважаєш, ігноруєш і т.п)?» Що б ви подумали, якби вас так «розпікав» начальник? Так от, діти вас люблять, тому подумають про вас значно м'якше, ну хоча б: «Боже, до чого ці дорослі дурні!»

      Так само не варто «цікавитися», чи вже пробувала ваша дитина палити, наркотики, цілуватися чи щось інше, що вас лякає і насторожує. Правду, якщо вже пробував, не скаже, а якщо не пробував, то ці фрази сприймаються як натяки. Гірше за все те, що «не можна» має маркування дорослості, а тому спробувати це хочеться, щоб довести, що вже «не маленький». Як же проконтролювати свою «дорослу дитину»? Перевіряти кишені? Спробувати почитати щоденник, «есемески» чи повідомленя електронної пошти? Не варто. Краще просто відверто поговорити «про життя», розпитати, хто з його (її) знайомих та друзів як живе, що дитині хотілося б. Може, і побачите ознаки того, чи варто активніше втручатися в життя сина-дочки, чи ні. А щоб нічого поганого не сталося, варто домовитися, що існують правила, єдині для всіх, пояснені логічно, так, щоб дійшло навіть дитині — чого не можна приходити пізно додому, палити, пити горілку, товаришувати з непевними людьми та подібне. І — головне — самі не порушуйте цих правил.

      Уже не спрацьовує «ти це маєш робити (вірити у це), бо я так кажу». І це добре, бо привчає думати самостійно.

      Не варто посилювати контроль, тиснути «на психіку», сюсюкати-вмовляти, стимулювати гарну поведінку дитини грішми, купувати все, що вона хоче, в усьому вiдмовляти собі. Єдине правило — більше рівноправності, довіри до дитини, її голос має враховуватися при обговоренні сімейних проблем.

Чого не треба робити молоді

      Поводити себе з викликом — розумна людина вбачає за цим комплекс неповноцінності та невіру в себе «нахаби». Мудреці, сильні та впевнені в собі люди, завжди були спокійнi, витриманi й доброзичливi, але не давали собі «наплювати у кашу».

      Вірити, що люди настільки розвинені, що можуть зрозуміти вас навіть тодi, коли ви нічого їм не пояснюєте.

      Ставати в позу «ганчірної ляльки» (ви думаєте, що це добре, окей, я буду робити цю дурню, без ентузіазму, погано, ви побачите, наскільки я нещасний і наскільки цей спосіб вирішення проблем поганий). Краще спробувати пояснити, чому ви це робити не будете, розповівши, як саме збираєтеся вирішити цю проблему.

      Ну і, звісно, не треба пробувати того, про що всі кажуть, що це «погано». Наприклад, куріння псує волосся, шкіру, нігті, легені. Печінка формується до 25 років, і до цього часу лікарі взагалі не радять вживати алкоголю (уявляєте?) Дію наркотиків на організм і психіку людини один мій знайомий порівнював iз партією на роялі, зіграною молотком. Тому навіть ті, хто «зав'язали», згодні з твердженням, що «колишніх наркоманів не буває». Соціологічні дослідження показують, що чим раніше починається статеве життя, тим швидше воно набридає і вже в дорослому віці менше радує, а також призводить до ранніх шлюбів (половина з яких розпадається) і — погодьтеся — це значно скорочує юність — вік, коли можна зробити стільки цікавого!

 

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>