«Вихідне» розмаїття

      Дослухавшись до прохань наших читачів, «УМ» анонсує найцікавіші фільми, якими на вихідні потішать нас рідні телеканали. В суботу практично в один і той же час (з 21.00 і аж до півночі) три телеканали показуватимуть стрічки «до кольору, до вибору». «1+1» пропонує нам комедію Гарольда Реміса «Аналізуй це», К-1 «нагодує» нас східною екзотикою у виконанні Такеші Кітано (фільм «Затоїчі»), а ICTV попестить фанатів Квентіна Тарантіно стрічкою «Кримінальне чтиво».

      «Аналізуй це» варто дивитися лише за сам факт присутності у стрічці Роберта Де Ніро в ролі крутого, але занадто нервового і сльозливого (прикиньте!) хлопця Пола Вітті. Цьому геніальному ірландцеві чомусь пречудово вдається перевтілюватися в італійців або євреїв, до того ж неодмінно несамовито крутих. Але в комедії Г. Реміса у крутого мафіозі почали раптом виникати проблеми у вигляді невмотивованих учинків. Пол Вітті став занадто сентиментальним і витонченим. Мафіозі аж перелякався за своє здоров'я, вирішивши, що від надмірного вживання алкоголю в нього захворіло серце. Проте, як з'ясувалося, з серцем у Пола було все в порядку, а от нерви довелося-таки підлікувати. Більшість кіноманів авторитетно стверджують, що комедія подобається майже всім чоловікам, але жодній жінці. Дивно, чому б це? Стрічка насичена цілком невинними діалогами, взяти хоча б оцей:

      — Маєте проблеми з дружиною?

      — Послухай, хлопче, матері твоїй, я не маю ніяких проблем із дружиною.

      — Тоді навіщо вам коханка?

      — Щоб робити з нею те, чого я не можу робити з дружиною. Зрозумів, козел?

      — А чого ви не можете робити з дружиною?

      — Слухай, ну ти цілковитий баран! Моя дружина цими губами моїх дітей цілує. Тепер допер, ідіоте?

      Отже, це доволі симпатична пародійна комедія, доволі смішна.

      «Кримінальне чтиво» (Pulp Fiction) зрежисував неперевершений Квентін Тарантіно. Головні ролі у фільмі виконують Джон Траволта й Ума Турман. Фільм починається з того, що два «некислих гевала» Джупс (Самюель Джексон) і Вінсент (Джон Траволта) вирушають вправляти мізки нехорошим пацанам, які надурили їхнього шефа. Крім цього, Вінсент має зводити на вечерю шефову дружину (Уму Турман). Це завдання дається йому непросто, бо дружина в шефа доволі симпатична, і Вінсент змушений весь час умовляти себе, щоб її раптом не звабити. Тим часом дівка передозовується наркотиками, і нещасний охоронець змушений повертати її до життя.

      Якщо у вас занадто чемні й «тепличні» дітки, то їм цю стрічку краще не дивитися. Крім ненормативної лексики й чорного наркоманського гумору, у «Кримінальному чтиві» — море крові та гори нечистот. Але це справді культова стрічка. Як і «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова, вона має свій міжнародний фан-клуб. Адже цитувати «Чтиво» можна нескінченно і в якій завгодно послідовності.

      Особисто я цілком байдужа до самураїв з їхніми кодексами честі і нескінченними боями. Але стрічку «Затоїчі» японського режисера Такеші Кітано варто сприймати не як відео-текст, а як чисте мистецтво. «Затоїчі» жанрують як «чотири в одному»: бойовик, комедія, драма, кримінал.

      Події фільму відбуваються в Японії XIX сторіччя. Затоїчі — сліпий мандрівник, який заробляє на життя грою в кості та ремеслом масажиста. Але! Цей старенький японець-блондин (ще одна фішка фільму) виявляється неперевершеним бійцем. Якось він прийшов був у гірське містечко, яке контролювала банда такого собі Гіндзо. Цей японський «пахан» рубає кожного, хто стане йому поперек дороги. В якомусь непевного закладі цього містечка Затоїчі та його вірний товариш Синкліті знайомляться з двома несамовито вродливими, але страшенно небезпечними гейшами, які планують помститись за вбивство своїх батьків. З цього, власне, й починається немилосердне «рубалово». Але насправді фільм досить складний для сприйняття, дивитися його слід уважно, не пропускаючи жодної найдрібнішої деталі. Крові в «Затоїчі» зовсім не менше, ніж у «Кримінальному чтиві». Але кров ця якась зовсім інакша... за смаком, чи що...