Володя і Женя вже пакують речі до Італії. (Фото Сергія ТЕСЛЕНКА.)
Дев'ятирічний Володя Оратовський, вихованець київського дитбудинку «Малятко», та одинадцятирічна Женя Штик, школярка з Павлограда, власними пензлями намалювали собі путівки на Олімпіаду в Турин. А здійснитися цій дитячій мрії допомогла перемога в конкурсі малюнка «Олімпійські фантазії», організованому міжнародною платіжною системою Visa спільно з сімома українськими банками.
Понад тисячу робіт надіслали на конкурс юні художники з усієї України. «Обрати серед них дві найкращі було надзвичайно складно, — сказав на урочистому врученні дипломів переможцям член журі Давид Черкаський. — Коли відібрали кілька найкращих і серед них довелося визначати переможця — завдання ще більше ускладнилося. Ми сумнівалися. Було надзвичайно важко взяти на себе відповідальність і сказати, що саме ця робота найкраща». Погоджуюся не лише як авторка цих рядків, а й як член згаданого вище журі. Адже одна річ — просто вибрати найкращий малюнок, і зовсім інша — знати, що кожен із цих дітей мріє стати переможцем і потрапити на Олімпіаду (окремо оцінювали малюнки юних художників, які виховуються в сім'ях, і окремо — вихованців дитячих будинків та інтернатів). Та й як тут надати перевагу якомусь одному малюнку, коли всі вони по-своєму чудові? Щирі, яскраві, оригінальні, зрештою кумедні. Їй Богу, значно легше визначити переможця у спорті — там усе вирішують секунди, сантиметри і бездоганне виконання вправ. Тут же членам журі довелося і сперечатися, і голосувати, і дискутувати. Коли вже реєстрували переможців, Давид Янович усе бідкався: «Мене не залишає відчуття, що когось ми таки пропустили...» Загалом же переможцями та лауреатами конкурсу стали 25 дітей — вони отримали пам'ятні подарунки й приїхали на дводенну екскурсію до Києва.
«Мені й досі подобається саме цей малюнок, — сказала про роботу Жені Штик на врученні дипломів Євгенія Гапчинська. — Моє серце до нього відразу потягнулося. Я ніколи не суджу з погляду професійного, бо художник має говорити серцем. А техніці можна навчитися». Головне, вважає Євгенія Гапчинська, — вірити у свої сили й удачу та продовжувати брати участь у різноманітних конкурсах. Можливо, наступного разу пощастить саме вам.
До речі, малюнки переможців та лауреатів «Олімпій-ських фантазій» буде розміщено в залі відльоту міжнародного терміналу аеропорту «Бориспіль» на період зимових ігор. Нехай вони надихають наших спортсменів на спортивні досягнення й медалі!
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
