«Трудова Україна» — один із тих проектів на виборах-2006, чиї шанси на успіх неспівмірно малі у порівнянні з «кредитною історією» цієї партії. «ТУ» існує з 2000 року. Це досить відомий бренд, який послідовно підтримували й розкручували такі одіозні величини, як Андрій і Леонід Деркачі, Ігор Шаров, Віктор Пінчук, Сергій Тигіпко, Дмитро Табачник, багато інших заможних діячів епохи кучмізму. Звісно, «пролетарська» назва не могла затулити собою явний олігархічний імідж партії, тож не дивно, що на попередніх виборах «Трудова Україна» не ризикувала балотуватися самотужки, а була однією з цеглин блоку «За єдину Україну!» (сукупний результат — 11,77%). Після 2002 року «Трудова Україна» на певному етапі мала у Верховній Раді власну фракцію, однак уже невдовзі «трудовикам», щоб зберегтися на парламентській карті, довелося об'єднуватися то з ПППУ, то з НДП, і насамкінець навіть такому «половинному» представництву настав край. На той час продовжувалася епідемія відходу від партії багатьох її грошовитих активістів, зокрема, пан Шаров обрав участь у команді спікера Литвина. Доля пана Тигіпка — керівника виборчого штабу кандидата в президенти Януковича — ще сумніша: екс-керівник Національного банку взагалі пішов із великої політики. А на посаді голови партії, якщо пригадуєте, його замінив народний депутат Валерій Коновалюк — ще один чільний «штабіст» невдалого «Вибору-2004».