Слизька доля на колесах

      Про моторошну автокатастрофу, що сталася в Турківському районі на Львівщині у грудні, говорили багато. Тоді, під час падіння рейсового автобуса з семиметрового мосту, загинуло дев'ятеро пасажирів, а ще шість тяжко травмувалися. Водій не впорався з керуванням на слизькій дорозі через відсутність «зимових» шин та, як потім з'ясувало слідство, через технічну непридатність автобуса. Частину потерпілих доправили до Львова, де вони були прооперовані та проліковані після отримання численних та вкрай тяжких травм. Дехто з тих, хто потрапив у цю аварію, і досі не може оговтатись і тільки потрохи пригадує те, що трапилося того дня. Через цю трагедію на Львівщині навіть було оголошено дводенну жалобу та розпочато розслідування. Але ситуація з дорогами у вкрай складному гірському регіоні залишається стабільно безперспективною.

Погані дороги вже «дістали»

      Троє людей із числа постраждалих у автокатастрофі на Турківщині вже виписані з Львівської лікарні швидкої допомоги і доліковуються вдома — новорічні свята лікарі їм дозволили зустріти з рідними. Дехто з постраждалих уже отримав обіцяну грошову компенсацію від держави — 15 тисяч гривень. Утім лікуватись цим людям доведеться ще довго. Травми, отримані під час падіння автобуса з мосту, були серйозними. Майже місяць двом молодим жінкам та чоловіку довелося перебувати на лікарняних ліжках і перенести по кілька складних операцій.

      У тому, що сталося, постраждалі переважно звинувачують жахливий стан доріг у Карпатах. Виявляється, відсутність повноцінного заробітку штовхає місцевих мешканців на особливий «промисел» — вони поливають водою дороги та підзаробляють на цьому, допомагаючи водіям витягати автомобілі чи автобуси з халепи.

      Романа Онуфер із села Гусне Турківського району працює бібліотекарем у своєму селі й того трагічного дня перед роботою виїхала у справах. Після аварії вона перенесла кілька операцій. І Романа, й інші потерпілі розповіли, що дороги в Турківському районі на Львівщині особливо погані, тож не дивно, мовляв, що саме на одній із таких доріг трапилося нещастя.

      Інша постраждала в автокатастрофі — мешканка села Верхнє Висоцьке, молода дівчина Марійка Марків, яка працює вчителькою молодших класів у сусідньому селі Красному. Її однією з перших доставили до Турківської районної лікарні. Про дороги у віддалених селах Турківщини Марійка також відгукується безапеляційно негативно й емоційно — одразу видно, що людей ця проблема вже «дістала». «Взимку дороги там жахливі. Особливо якщо їхати на «Матківський верх», у напрямку від Верхнього Висоцького до Маткова (саме на цьому «верху», на в'їзді в село Матків, трапилася аварія. — Авт.). Там дуже часто підливають водою підйом. Це правда — підливають водою для того, щоб заробити грошей. Наприклад, їде якась машина чи бус і не може виїхати на підйом, і тоді «допомагають» підтягати машину або конем, або трактором, — пояснює Марійка «тонкощі» життя у горах. — Крім того, дорога сама по собі жахлива. Влада давно знала про те, що дороги там фактично нема. Торік узимку цей «верх» майже сідав у землю, було страшне болото, туди навозили багато каміння». За словами Марійки та її мами, на початку осені дорогу посипали, і вона стала трохи кращою. Коли почав падати сніг, ще так-сяк посипали піском, але саме в той день, коли сталася аварія, дорога взагалі не була посипана.

      «Того дня я збиралася на роботу і дуже запізнювалася. Підійшла до зупинки і почекала кілька хвилин, доки надійшов автобус «Львів—Кривка». Я сіла, ми проїхали кілька метрів. І тоді автобус не міг виїхати на підйом, спереду буксувала машина. Водій доїхав до половини дороги. Пасажири запропонували розчистити шлях, та водій відмовився: «Нічого, нічого, я виїду». І здав назад, та не впорався з керуванням, і автобус полетів униз, у річку», — так дівчина згадує саму аварію.

Лікарі обіцяних грошей не чекали

      Невідкладне лікування Марійки відбувалося швидко і без проблем, а от щодо планового, то Марія каже, що довший час воно не надходило, бо, як їй казали в лікарні, не було коштів: «У реанімації надавали  безплатну допомогу, а коли перевели сюди, то теж капали, давали уколи, але все ж більшість необхідного вже треба було докупити», — каже Марійка.

      Постраждалих, за їхнiми словами, відвідував начальник Головного управління МінНС у Львівській області. «Запитував, чи надав нам Стрийський автопарк 500 гривень (на той момент ми про них чули). Голова Турківської райради — саме він першим поцікавився моїм здоров'ям — дуже багато разів телефонував до Львова, щоб нам виділили гроші на операцію. Ще 500 гривень нам передали від нашого депутата Івана Гаврилюка», — розповіли Марійка та її мама.

      Необхідні операції лікарі потерпілим виконували, не чекаючи на перерахування додаткових коштів на медикаменти чи обладнання. «Від коштів не залежало те, як ми надали невідкладну допомогу постраждалим. Якби ми чекали гроші від ЛОДА, то ми би «далеко заїхали». Головне управління МінНС у Львівській області повернуло нам кошти за медикаментозне лікування та за використане обладнання», — розповів Богдан Ніколайчук, головний лікар Львівської міської лікарні швидкої допомоги.

      Державну компенсацію постраждалим, зі слів дружини ще одного постраждалого, мешканця села Гніздичів Жидачівського району, Федора Марківа, вже виплатили — на особисті рахунки родин перевели по 15 тисяч гривень. Ці гроші, за словами родичів, стануть у нагоді. Як запевнив «УМ» заступник голови ЛОДА Мирослав Сеник, обіцяну компенсацію отримали всі, хто постраждав у аварії, в тому числі й сім'ї тих, хто загинув у злощасному автобусі. Загалом на ці виплати було виділено 450 тисяч гривень.

      А тим часом Стрийське АТП, яке випустило в рейс фактично списаний автобус із «лисими» шинами, знову отримало ліцензію на діяльність. Адже людям як-не-як потрібне транспортне сполучення. Тільки от якої якості — це наразі під питанням.