Заплакана дівчина, яка сидить на лікарняному ліжку, — моя ровесниця, але здається набагато старшою від своїх 26 років. Зубів майже не лишилося, обличчя прорізають глибокі зморшки, втомлені очі вкриті червоними прожилками... На жилистих руках повно маленьких цяточок — схоже на сліди від опіків чи порізів, які дуже довго не могли загоїтись... «Ви ще ніг моїх не бачили, — невесело усміхається Женя. — Я тепер, наче леопард, — вся у плямах від дімедрольних опіків. А була ж колись, ех... А зараз як їду в автобусі, люди бачать мої руки і відсуваються подалі, тільки б поруч не стояти. Напевно, бояться щось підхопити...» Пасажири дарма непокояться: ВІЛ-інфекція через дотик не передається. І потяг до наркотиків — тим паче...