Останній матч «Дніпра» в Кубку УЄФА довів (хоча й запізно), що недаремно у попередньому сезоні дніпропетровці мали найбільше представництво у збірній України, за що команда була відзначена призом нашої газети «Честь прапора». Майстерність гравців не зникла, і видно, що проблеми дніпрян у другій половині цього року пов'язані передусім із психологією. І варто було підопічним Вадима Тищенка скинути тягар відповідальності, як вони продемонстрували чи не найкращу гру осіннього періоду. І це при тому, що міцний швейцарський «Грассхопперс» ще зберігав, на відміну від українського клубу, шанси на вихід у «плей-оф».

У середовищі фізично найсильніших світу цього донедавна українську націю особливо переконливо представляв потужний, 155-кілограмовий, стронгмен Василь Вірастюк, котрий народився і виріс у Івано-Франківську, а тепер «обживає» Київ. У листопаді цього року небосхил світового пауерліфтингу заяскравів від спалаху ще однієї прикарпатської мега-зірки — 31-річного Віталія Пономаренка. І хоча його зріст та вага дещо губляться на тлі великогабаритних атлетів, у вправі «жим лежачи» він продемонстрував те, чого не вдавалося зробити ще жодному представникові усіх часів і народів. «Віталій установив фантастичний рекорд, якого ніхто в найближчі роки не очікував, — підтверджує головний тренер Української асоціації WPC-WPO Володимир Семенчук. — Поліпшення цього результату вже буде не рекордом, а дивом».
Віталія, на відміну від багатьох осіб, увінчаних лаврами, це фантастичне досягнення не затягло у захмарні висоти зірковості. « Я залишаюся таким, яким був раніше, — зізнається рекордсмен світу. — Хоча знаю чимало спортсменів, у котрих після великих перемог ( чи вони самі вирішили, що перемоги — великі) змінилися не лише манера поведінки, а й навіть хода. Таких людей не розумію».