«Вибачай, товаришу»

      Міністр внутрішніх справ і Харківський обласний голова кілька днів поспіль коментували у пресі заяви, які стосуються їхнього спільного перебування в межах одного владного простору. Причому з передачі хоч і сторонніх, але по-своєму зацікавлених осіб. Таку форму діалогу Арсен Аваков назвав грою у зіпсований телефон, що, в принципі, не завадило йому, наслідуючи приклад Юрія Луценка, і собі передати головному полісмену країни палкий привіт через телеоб'єктиви місцевих каналів. Зрештою, терпіння луснуло, мабуть, в обох, і вони зідзвонилися безпосередньо...

      Користуючись дитячою термінологією, можна сказати, що першим почав таки міністр. В інтерв'ю газеті «Комсомольская правда в Украине» він переповів слова начальника облуправління міліції Ігора Репешка, який поскаржився шефу на тиск з боку «губернатора». Мовляв, Арсен Аваков у відповідь на антикорупційну активність правоохоронних органів області висунув йому ультиматум: або ті залишають у спокої членів владної команди, або він почне ініціювати його, Репешка, відставку.

      У відповідь харківський голова скликав прес-конференцію і передав міністру через ЗМІ, що той зі слів начальника обласного управління його зовсім не так зрозумів. Насправді «губернатор» не проти, аби міліція пильно слідкувала за діяльністю чиновників, але не в такий спосіб, як це робить команда Ігора Репешка. Для доказу пан Аваков навів із десяток прикладів, коли поборники закону з великим кіношним ефектом протягом двох перших місяців осені потрясали розмірену тишу кабінетів райдержадміністрацій області хвацькими набігами. Кількох голів навіть брали під арешт, але жоден із цих гучних випадків не отримав продовження через відсутність доказів.  «Дванадцять чоловік з автоматами ввірвалися, розкидали райадміністрацію на всі боки, — коментує стиль роботи харківських правоохоронців обласний голова, — взяли товариша попід руки, посадили до машини, вивезли. А вночі з'ясувалося, що предмету немає. Ну ладно, говорять, товаришу, вибачайте».

      Останнім потерпілим «у справі районних голів» був керівник Барвінківщини Володимир Ярмак. Правоохоронці зайшли до його кабінету одразу після того, як звідти вийшов один із місцевих підприємців. Миттєво, без зайвих рухів і тривалого пошуку вони знайшли на столі чиновника конверт із 6 тисячами гривень. Така професійна інтуїція і дозволила членам спеціально створеної комісії припустити, що історія з хабарем була розіграна для дискредитації управлінця. До того ж, кудись безслідно зник основний свідок справи – підприємець Болковенко. Спроба зв'язатися з ним по телефону або встановити місце його знаходження так і не увінчалася успіхом.

      Подібний стиль роботи в рамках дво-місячника боротьби з корупцією Арсен Аваков назвав театром абсурду. Замість того, аби розслідувати дійсно гучні справи у сфері, скажімо, незаконної приватизації, полісмени одержимо виконують корупційний план, переймаючись кількістю статистичних галочок у звітах. При цьому «губернатор» не виключає того, що серед чиновників дійсно можуть бути хабарники, але подібні припущення, на його думку, — не привід опускатися до рівня голослівних обвинувачень. Коментар міністра в «Комсомолці» пан Аваков теж пережив без надмірних емоцій, але при цьому додав, що лише особиста повага до Луценка стримала його від подачі позову до суду.

      Стосунки з місцевими правоохоронцями після медійного скандалу обласний голова виясняв за зачиненими від преси дверима в рамках засідання Координаційної ради з питань боротьби з корупцією. Поспілкувавшись уже без посередників, сторони дали чітке визначення спірного для Харкова поняття корупціонер і , схоже, залишилися задоволені діалогом. Принаймні Ігор Репешко заявив, що ситуацію, яка виникла, він не вважає кон-фліктом, а пан Аваков повідомив, що не буде ініціювати відставку Репешка. Того ж дня всі дружно переговорили з міністром, після чого обласний голова в інтерв'ю Агенції телевізійних новин назвав останні телефонні дзвінки до Києва «вичерпним діалогом у межах спокійної робочої обстановки, припустивши з надією, що далі в них «усе піде мов по маслу».