Дамо тобі «хату» і гарну зарплату!..

18.10.2005

      Гасло «Молодь — на шахти!» нині покрилось товстим-претовстим шаром архівного пилу. Це колись молоді люди з'їжджалися сюди з усіх усюд будувати й відбудовувати вугільний Донбас. А нині на околицях Донецька — «на посьолках» — серед тутешніх юнаків навіть побутує такий витвір усної народної творчості: «Ти слона у шахті бачив? Ні? Ну й мене там ніколи не побачиш!..»

      Утім керівники міста та області не втрачають надії якось повернути престиж шахтарської праці серед молоді. Однак як? Новими квартирами для гірників у центрі Донецька? Чи, може, «довгим карбованцем», що колись був своєрідною візиткою «гвардії праці»? І тим, і іншим — вирішили в Донецькій облдержадміністрації.

 

Ім. Чапаєва не тоне

      Подібні наміри керівників області, що й казати, гідні уваги та поваги. Однак для втілення їх у життя досі не вистачало тільки нових шахт із сучасним обладнанням. Бо це колись деякі нові копальні оголошували молодіжними будовами, і вони досі носять неофіційні назви — «комсомольська». Нині з будівництвом абсолютне затишшя, адже за всі роки незалежності в Україні не збудовано жодної нової шахти. І тому підприємства, що мають 20-30 років трудового стажу, вважаються «підлітками» на тлі «дідуганів», де вугілля видобувають вже близько сотні, а то й більше років.

      Проте вихід, якщо його довго й наполегливо шукати, є. У вугільному краю тепер згадали про шахти, що не так давно стали жертвами так званої реструктуризації. До речі, сьогодні в Донецьку переконані — оті урагани з жіночими іменами, що спустошують узбережжя Америки, — квіточки у порівнянні з тим, що довелося пережити донеччанам внаслідок лиха у вигляді масового закриття шахт. Адже ота реструктуризація й справді налетіла, немов ураган: підземні виробки виявились засипаними й затопленими, копри та адмінбудинки — зруйнованими. А гірники натомість створених нових робочих місць здебільшого отримали обіцянки, що з часом трансформувалися у відому комбінацію з трьох пальців. Тому й не дивно, що мешканці вщент зруйнованих гірняцьких «посьолків» зараз пропонують називати деякі знищені шахти не їхнiми попередніми назвами з прізвищами революційних діячів, а прізвищем колишнього керівника області — «чудотворця», при якому шахтами й селищами немов ураган пройшов...

      Уже зараз нинішні керманичі Донеччини тісно співпрацюють із відновленим Міністерством вугільної промисловості щодо відновлення видобутку палива на шахтах, що колись потрапили до «чорного списку» і досі перебувають у стадії закриття. Зокрема, йдеться про донецькі шахти «Жовтневий рудник», ім. Абакумова, ім. Челюскінців, «Бутівка-Донецька» — нині «Путіловська».

      Останнє зi згаданих вугільних підприємств, схоже, стане першим «феніксом». Адже шахта, попри досить сприятливі гірничо-геологічні умови і солідні запаси коксівного вугілля — 39 мільйонів тонн, в останій час качає тільки воду, оскільки працює в режимі водовідливу. Однак фахівці підрахували, що після відновлення технології видобутку палива «Путіловська» здатна давати щороку майже півтора мільйона тонн вугілля.

            Нещодавно під час приїзду до Донецька заступника міністра Мінвуглепрому Володимира Фічева вже розглядалося питання фінансування відбудови знову перспективної шахти. За словами керівника галузі, залучити інвестора, схоже, не стане проблемою, і тепер уже йде робота для підготовки проекту щодо відновлення тут вуглевидобутку.

      Прикметно, що до видобутку вугілля на «реструктуризованих» шахтах вирішили повернутися не тільки в Донецьку. Показовим є приклад iз шахтою ім.Чапаєва з «Шахтарськвугілля». Колись теж перспективна шахта із запасами вугілля понад 30 мільйонів тонн останні 15 років стояла затопленою. А нині відбудова підприємства наближається до завершення, і вже наприкінці цього року «чапаєвці» знову видаватимуть вугілля на-гора.

Іншого немає в нас «Путі...»

            За умов вивільнення гірників внаслідок закриття шахт проблеми кадрів ніби й не повинно бути. Однак вона існує ще й тому, що молодь зараз не горить бажанням поповнювати лави «гвардійців праці». Серед причин, безперечно, й те, що колись солідна платня та соціальний захист залишились тільки в спогадах ветеранів підземного виробництва. Дві-три шахти в області, де ще намагаються зберігати оті давні традиції, тепер виглядають, швидше, «білими воронами».

           У обласній адміністрації врахували й ці реалії. І вийшли з наступною ініціативою — залучати молодь для роботи під землею насамперед з допомогою високого заробітку та надання нового житла в кредит. Як розповів журналістам заступник голови Донецької облдержадміністрації Олександр Клименко, своєрідним «полігоном», де є намір випробувати такий досвід, стане вже згадувана шахта «Путіловська». Нині середній вік гірників, які тут працюють, складає «за 50». Однак після того, як тут буде відновлено вуглевидобуток ( у планах вугілля «качатимуть» у 2007 році), кадри мають різко помолодшати.

      Посприяти таким намірам має пристойний заробіток — на «Путіловській» для підземних працівників він сягне 4-5 тисяч щомісяця. Такі ж зарплати нині бачать керівники області й на інших колись «реструктуризованих», тобто напівзагублених, шахтах, що будуть відновлювати свою роботу. В іншому разі фінансові плани потенційних інвесторів просто не прийматимуть для розгляду. Крім того, отой солідний рівень зарплати буде позначений і в колективних договорах з гірниками.

      Також влада вирішила піти назустріч молодим шахтарям і щодо отримання нових квартир. За словами Олександра Клименка, він уже дав розпорядження голові Київського райвиконкому Донецька підшукати підходяще місце під будівництво в центральній частині міста будинку для шахтарів «Путіловської», який заплановано здати в експлуатацію в 2008 році. Причому це буде досить комфортабельне житло «за всіма європейськими нормами», і оселитися тут отримають нагоду молоді представники основних підземних професій — гірничі робітники очисних вибоїв, прохідники тощо. А реалізовуватимуть квартири в такому будинку за собівартiстю і в рахунок заробітної плати.

      Чи вдасться здійснитися таким благим намірам, покаже вже не таке й далеке майбутнє. І хтозна, можливо, й справді біля відділу кадрів відновлених тих же «Путіловської» чи ім. Абакумова та ім. Челюскінців колись дружно шикуватимуться молоді донеччани, які ще недавно цідили крізь зуби отой невибагливий жарт про слона в шахті. І, може статись, отой рядок iз призабутої, однак досі популярної у шахтарському краю пісні — «I в забій направився хлопець молодий», — як і колись, знову відповідатиме дійсності.