Поверніть 22 копійки!

05.10.2005

      Близько 15 тисяч чеків на погашення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги видали мешканцям Полтавщини станом на 27 вересня працівники Ощадбанку, повідомив на засіданні Полтавського прес-клубу заступник начальника обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» Григорій Микитенко. За його словами, згадана кількість чеків «з'їсть» 12 мільйонів гривень боргу. А його загальна сума на Полтавщині вдесятеро більша і сягає 120 мільйонів гривень. Звісно, не кожен боржник прийде до Ощадбанку по чек, але навіть з огляду на це роботи для його працівників у регіоні ще, як кажуть, непочатий край...

      Чи вдасться вдосконалити, поліпшити її передусім для того, щоб «розсмоктати» черги з багатогодинними, в тому числі й нічними, «бдєніями» біля відділень Ощадбанку в найвелелюдніших міських мікрорайонах? Григорій Микитенко визнає, що працівники банку на початковому етапі для оптимізації процесу зробили далеко не все. Хоча заради справедливості відзначимо: черги поволі таки «розсмоктуються». Цьому значною мірою сприяє й внутрішня перебудова діяльності ощадбанківських установ «на марші». Зокрема, таке «переформатування» їхніх комп'ютерних мереж, яке дозволяє принаймні у години пік підключатися до виписування чеків операційно-касовим працівникам, зайнятим на інших ділянках обслуговування клієнтів.

      З іншого боку, керівництво облуправління Ощадбанку просить тих же таки клієнтів із розумінням поставитися до «чекових» проблем і, образно кажучи, не стріляти в піаніста... Хоча б тому, що великий наплив житлово-комунальних боржників до державного банку стався за умов, коли він не може збільшувати кількість своїх філій і працівників, а навпаки — тільки скорочує їх. При цьому, останніх ніхто, звісно, не звільняв від виконання їхніх службових обов'язків, а за додаткові, «чекові», не передбачено жодної додаткової оплати.

      До речі, в черги за «борговими» чеками на Полтавщині сьогодні шикуються переважно пенсіонери, люди похилого віку. Хоча більшість із них платила за житлово-комунальні послуги справно. За словами Григорія Микитенка, тепер ці люди просто прагнуть устигнути на схилі літ скористатися власними заощадженнями бодай у такий спосіб і погасити «комунальні» борги своїх дітей, онуків, інших найближчих родичів.

      Є серед ветеранів і ті, хто, фактично не маючи за душею боргового «гріха», вирушає бо найближчого відділення Ощадбанку по чек, швидше, заради «спортивного інтересу», практично задля того, щоб «поквитатися» з державою, яка знецінила й «проковтнула» їхні вклади, бодай моральним вдоволенням від визнання тією ж державою свого боргу перед конкретною людиною. «Днями підлеглі зателефонували мені з Кременчука й розповіли про такий зовсім не поодинокий випадок, — пригадує Григорій Микитенко. — До одного з тамтешніх відділень по чеки прийшли дві бабусі. В однієї з них борг за комунальні послуги становив аж... 36 копійок, в іншої ще менше — 22. Зрозуміло, що погашення таких «боргових» сум (вочевидь насправді йдеться не про реальні борги, а по якісь дріб'язкові неточності при задавнених підрахунках), м'яко кажучи, не співмірне із затратами на документальне оформлення цієї процедури. Та коли в цьому спробував переконати бабусь начальник відділення й навіть запропонував їм інше, так би мовити, неформальне вирішення «боргової» проблеми, то почув від них буквально таке: «Е ні, жодних милостиней від вас ми не потребуємо. Бо ж прийшли сюди на старості літ, щоб переконатися: хоч цього разу нас не дурять?! І нагадати державі про те, хто кому і скільки винен насправді».