Ще не вмерла Україна у США?

20.09.2005
Ще не вмерла Україна у США?

Кавалер медалi Свободи з дружиною на тлi макета нагороди. (Михайла МАРКІВА.)

      На Віктора Ющенка чекали українці Нью-Йорка, парафіяни обох нью-йоркських церков — католицької святого Юра і православної — святого Володимира, працівники Українського музею мистецтв і, зичайно, 370 зголошених представників громади на урочистому банкеті. Всі готували сценарії, виступи, привітання на підйомі і пафосі святкування 14-ї річниці незалежності в Києві, коли Президент інформував усю Україну про єдність команди, задоволення від роботи свого уряду, втілення ідей революції. Сценарії і почасти настрої довелося підкоригувати, бо за 10 днів до від'їзду Президента в Нью-Йорк, сталось те, що сталось: розкол, криза, війна компроматів, «око за око». Всім на американському континенті, хто детально цікавиться подіями в Україні, вони через інтернет були відомі. Але кому вірити? Як розібратись у цьому інформаційному хаосі? Ми, українці Нью-Йорка, чекали на Ющенка, сподіваючись, що на багато питань отримаємо відповіді з перших уст...

День перший, 15 вересня

      Пообіді Віктор Ющенко зачитав 5-хвилинну промову з трибуни Генеральної асамблеї ООН. О 9-й вечора відбулося прийняття в недавно створеному (з ініціативи українсько-американського політичного діяча Андріана Коротницького) Фонді «Помаранчеве коло». Завдання фонду — сприяння інвестуванню в українську економіку та розвиток фінансово-економічних зв'язків на рівні приватних компаній. Прийняття відбулося в найпрестижнішому Рокфеллер-центрі, у банкетному залі «Веселка». Президента від імені фундації вітав усесвітньо відомий Збігнєв Бжезінський. Незважаючи на ціну квитка в 500 доларів, зал майже на тисячу місць був переповнений.

      А перша леді в цей день мала зустріч в Українському інституті (до слова, чудова будова поряд із Метрополітен-музеєм, яку давним давно подарував громаді українець за гонорар свого винаходу в літакобудуванні, в якому тепер проходять усі культурологічні заходи, виставки тощо) Там зібралися дружини дипломатів національних представництв при ООН та провідні діячки громадського життя в Нью-Йорку. Пані Катерина репрезентувала іноземним подругам наше мистецтво діючими там виставками українських художників, спеціально до події приготовленою виставкою «Українські модерністи» з позичених в американських галереях експонатів та міні-концертом (теж із числа наших мисткинь, зокрема бандуристок). Говорили, що «дівичник» з філіжанкою кави та келишком вина вдався добре. Пані Катерина мала виступ англійською і репрезентувала себе «дуже шляхетно», розповіли мені діаспорці.

День другий, 16 вересня

      Розпочну з останньої події цього дня — зустрічі з громадою на банкеті в ресторані The Pierre у центрі Манхеттена на честь Президента України, який готували 26 українських громадських організацій. Захід розпочався о 7-й вечора коктейлем. Поки чекали Віктора Ющенка з дружиною Катериною, пригадалося, на якому душевному підйомі зустрічали Президента Ющенка на аналогічному банкеті з 800 осіб представники громади буквально з усієї Америки у Вашингтоні в травні цього року. Тоді за банкетним столом першу пару держави оточував «помаранчевий» ескорт — Зінченко, Порошенко, Тарасюк. Нині від них лишився Борис Тарасюк — у «П'єрі» він сидів пообіч Ющенка, з другого — гарний поет Борис Олійник, правда, тільки з фракції комуністів. Дехто з діаспорян помилково зрозумів це, як «коаліція в дії». Значно пізніше прибув вірний «Санчо— Панса» — Віталій Кличко, правда, сів за стіл у залі.

      Усе відбувалось згідно з протоколом. Виконання гімнів двох держав, молитви двох святих отців і благословення на вечерю, гарні ведучі, вітання та подяки панові Президенту.

       Промовляв Віктор Ющенко кiлька хвилини. «Ми хочемо бути в європейській спільноті, бо Захід — це найкращі демократія, економіка, соціальне життя», — казав без папірця Віктор Андрійович. Він переконаний, що в європейських цінностях є і наша частка (перша в Європі Конституція, козацький ренесанс). «Ми розуміємо складності, які відбуваються в Європі, зокрема у складанні спільної Конституції. Але це не так фатально, Європа буде єдиним континентом. Я в цьому переконаний», — запевнив український Президент. І тут слухачам хотілось би почути відверто, які саме нині складнощі в Україні бачить її Президент. І Віктор Ющенко нарешті пожартував: «Тут мені Лозинський (Арнольд Лозинський, голова Світового конгресу українців. — Ред.) відверто казав: ти ж, дивись, про Тимошенко скажи, що ж там трапилось?» Сміх, рідкі оплески. «Хочу сказати, — почав відповідати Президент на прохання Лозинського, — що коли я стояв на Майдані, біля мене стояли друзі, яким я повністю довіряв. Я привів їх в українську владу. Як Президент, дав їм повноваження, які не мали раніш ні прем'єр, ні держсекретар, ні секретар Радбезпеки. Але побачив згодом, що почалися непорозуміння, міністри почали ходити на роботу з телекамерами, любуватися-кохатися, треті почали приймати рішення, які призводять до конфлікту. Остання крапля — НЗФ... Трапилося так, що забрали в одного бандита і передали іншому. А хто це вирішив ? Уряд. Тож треба пам'ятати і бачити очі Майдану! Не займатись собою!»

      По-різному сприймав кожен цей виступ: «Добре. Ми почули те, що хотіли почути», «Чому нічого нового?», «А я не чув — далеко посадили»...

       Слід сказати, що старше покоління діаспорян виховане в американській законослухняності, у величезній повазі до високих посадовців. І налаштовані вітати будь-який крок Президента, відмовляючи йому в можливості робити помилку. Але не залежно від віку, в оцінці подій в Україні громада розділена. Прийом Президента йде за протоколом, а паралельно — нескінченні дискусії тільки про політичну кризу і кризу ідеалів. Маса відгуків. Одні — «за», другі — «проти». Є такі, що готові ставити нові намети. Інші — визнати характер і силу Президента. Треті сподіваються, що Ющенко визнає помилку, відмовиться від свого помилкового рішення. Ось iз Філадельфії подзвонила давня приятелька, пані Христина, і каже: «Прошу вас, придумайте, як йому передати від нас, щоб він визнав, що зробив помилку, бо Путін та Кучма радіють найбільше. Придумайте, це ж важливіше, ніж усі ваші репортажі». Ось і передаю: «Почуйте, пане Президенте, нашу пані Христю».

       Цього ж дня Президент ще відвідав конференцію «Глобальні ініціативи Клінтона», на яку, як уже писали, поряд iз сотнями політичних діячів і урядовців світу був запрошений і Віктор Ющенко.

       Відбулися відвідини Українського музею мистецтв, нове приміщення якого відкрито нинішньої весни виставкою всесвітньо відомого скульптора-модерніста Архипенка (про це писала «УМ» у № 151 за 17 серпня). Високі гості з зацікавленням оглянули виставку. Віктор Ющенко тепло привітав удову великого скульптора Френсіс Архипенко-Грей. Напередодні Президент подарував музею гобелен «Пори року» з чотирьох частин, які до його відвідин уже були вивішені. Музей, у свою чергу, подарував подружжю Ющенків каталог цієї виставки, а персонально пані Катерині — дереворит Гніздовського «Папороть».

      За словами голови управи музею Ольги Гнатейко, працівників музею та членів управи зворушила непідробна зацікавленість гостей виставкою, вміння слухати, дивитись співрозмовнику у вічі. Нема межі щастю музейників. «Може, ці відвідини посприяють збору коштів на утримання музею, що потребує щорічно 0, 5 млн. доларів», — тішиться пані Гнатейко. А надворі дві години гостей чекали іхнi вітали скандуванням «Ю-щен-ко» велика юрма тамтешніх українців, багато хто привів дітлахів у національному вбранні.

      Ображеними залишилися парафіяни церков святого Юра та святого Володимира, бо обіцяної зустрічі не відбулося. Важко змиритись і з графіком, і трафіком, який був у ці дні світового форуму в Нью-Йорку нестерпним.

День третій, Філадельфія, 17 вересня

       Про перебіг подій цього дня розповіли друзі та місцева газета Philadelphia Inquirer за 18 вересня. Церемонія вручення Вікторові Ющенку медалі Свободи відбулась на площі Національного Конституційного центру, де є знаменитий дзвін, який свого часу сповістив тодішній столиці про незалежність країни. Величезна частина української громади прийшла вітати Президента. Готувалася громада ретельно. Більш як стоголосий хор «Україна» виконав пісні «Воскресла», «Боже великий». Михайло Луців грав на трембіті. Танцюристки з «Волошок» вручали хліб-сіль.

      З американської сторони були присутні губернатор Пенсильванії Рендел, мер міста Філадельфія Стріт, який і одягнув на шию Віктору Андрійовичу цю медаль. З Європейського регіону цю нагороду отримали свого часу Лех Валенса і Вацлав Гавел. Названа газета пише, що Ющенко у своєму слові-подяці пообіцяв передати колись своїм дітям цю медаль разом iз нагородами свого батька, які той отримав під час війни.

      Опісля ще була зустріч із молоддю української католицької церкви Непорочного зачаття, а ще пізніш — урочистий банкет, на який запрошено було багато діячів із числа американців і громади. Виступ Ющенка був коротшим, ніж у Нью-Йорку. І славна концертна програма — бандурист Юліан Китастий, балерина Христина Шевченко і стоголосий хор з піснями «Дніпро реве», «Хай ця пісня», «Многая літа» і «Україно» Тараса Петриненка.

Нью-Йорк.

 

  • 82% членів Американської торгівельної палати в Україні вважають боротьбу з корупцією пріоритетом №1 для України

    Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>

  • Україна і семеро гігантів

    Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>

  • Шлях через Україну

    Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>

  • Дружнє плече на шляху до ЄС

    Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>

  • Кордони для «Лікарів без кордонів»

    Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>

  • Кому мінімум, кому — банкрутство

    Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>