НТКУ. Держава в державі — зеркальне відображення

16.09.2005

      Минув лише тиждень від неперевершеного загальнонаціонального телевізійного політ-шоу, викликаного відставкою уряду, а вже деякі журналісти, телевізійні експерти та й пересічні телеглядачі відчули знайомий до болю запах «темників», оціночних коментарів та решти «гикавок» і «відрижок» минулої епохи. Можливо, всі ці відчуття декому видадуться дещо перебільшеними. Але, як то кажуть, раз обпечешся, на холодне дмухатимеш.

      Першою в ефірі «5-го каналу» оприлюднила свої невеселі спостереження Наталя Лігачова. За приклад послугувала, хоч як це прикро, ще недавно така прогресивна ТРК «Ера». За «Ерою», як і годиться, пішов перелік (щоправда, вже на електронних сторінках «Телекритики»). До «чорного списку» підозрюваних потрапила дорога українському серцю програма «Подробно с Дмитрием Киселевим» (ICTV), «плюсівська» ТСН і навіть... «5 копійок» з Романом Чайкою («5-й канал»). Віталій Маргалик на сторінках «Телекритики» переконаний, що «... комерційна цензура на вітчизняному ТБ повертається точно, залишається під питанням, наскільки сильно буде від неї тхнути ще й політичними замовленнями».

      Ці та інші підозри та переживання жодним чином не розвіює і ситуація навколо Національної телерадіокомпанії України. Навряд чи сьогодні знайдеться бодай один тверезий медійник, який впевнено взявся б стверджувати, що ідея Суспільного телебачення не накрилася мідяним тазиком принаймні до парламентських виборів 2006 року. Песимісти ж, почувши обережні пропозиції керівництва держави приготувати такий собі «твікс» із державного і суспільного ТБ, почали серйозно боятися за свободу своєї «єдиної зброї», себто слова.

      Поки ж держсекретар Олег Рибачук палко запевняє громадськість, що жодних призначень «згори» не буде, журналісти УТ-1 перебувають у тривожному стані. Молода команда «за власним бажанням відставного» Тараса Стецьківа чекає на розгляд Концепції реорганізації Національної телекомпанії, яку вони 12 вересня подали в уряд. Стара ж гвардія Першого національного продовжує боротися з командою новою, хоча ця боротьба й далі скидається на банальне тремтіння за просиджені й поїдені шашілем крісла. Під час численних спільних зборів трьох своїх іще зовсім недавно ворогуючих, а нині об'єднаних (це вам нічого не нагадує?) профспілок бійці невидимого, бо вже багато років нульового за рейтингами, фронту плачуться одне-одному в камізельки і обговорюють, які ж вони фахові і високочолі телевізійники. Водночас ніяк не дійдуть згоди у визначенні кандидатури свого претендента на посаду президента НТКУ. Загалом же скидається на те, що коліщатка і гвинтики мистецько-ідеологічних нутрощів легендарного «олівця» переконані, що їхній «добрий, старий» стиль роботи перед парламентськими виборами владу має задовільнити якнайкраще...

      Медіа-майдан сьогодні знову надає слово трьом особам, безпосередньо причетним до телебачення.

Андрій Шевченко, віце-президент НТКУ:

      — Поновлення на телебаченні темників — це параноя. Цензури немає, і цього не може не помічати хіба що сліпий.

      — Наталя Лігачова у коментарі тижневику «Без цензури» назвала кількох імовірних претендентів на посаду президента НТКУ. Тобі відомі ті прізвища. Під чиїм керівництвом твоя команда почувалась би комфортно?

      — Для нашої команди це не питання персоналій. Ми чули заяву державного секретаря Рибачука про те, що буде проведено конкурс ідей для НТКУ, і на його підставі визначать нового президента телекомпанії, який має замінити Тараса Стецьківа. Дуже здоровий намір — уперше влада має шанс системно підійти до державного телебачення. Йому потрібне не затикання кадрової дірки, а осмислений вибір порятунку і розвитку.

      — Якщо ти остаточно переконаєшся, що до парламентських виборів Україні «не світить» створення Суспільного телебачення, ти залишиш НТКУ?

      — Створити систему суспільного мовлення до парламентських виборів нереально — уже замало часу і політичний розклад не той. Реалістичний термін його створення — 2006 рік, після виборів. Наша команда має намір розбудовувати Перший канал доти, доки буде можливість. Влаштовувати демарші і кидатися заявами на звільнення тут ніхто не збирається.

      — Чи не означає це, що ти і твоя команда «перетерпить» передвиборчий контроль держави над вашою роботою задля «високої мети» — створення Суспільного мовлення?

      — Якщо твоє запитання про те, чи буде команда Першого каналу займатися пропагандою, то відповідь тверда — ні. Так само, як і, сподіваюся, інші телеканали. Більше того, у мене є відчуття, що влада і не буде намагатися повторювати помилки команди Кучми. Люди змінилися і країна змінилася...

      — Як ти прокоментуєш конфлікт із трьома профспілками НТКУ, що нині в дивовижний спосіб об'єдналися проти нової команди?

      — Нарешті прояснилася суть цього конфлікту. З одного боку — ті, хто хоче змін на Першому каналі, хто ці зміни робить і уже має конкретні здобутки. З іншого боку — ті, хто цим змінам пручається, хто небезпідставно боїться втратити роботу і хто розраховує і далі проїдати народні гроші, не даючи професійного продукту. До людей, які прикриваються красивим словом «профспілки» і намагаються говорити від імені трудового колективу, у мене, як у людини, яка була першим головою Київської незалежної медіа-профспілки, є тільки одне запитання — де вони всі були, коли державне телебачення роками нищилося? Чи відчувають ті люди, які читали темники, які крутили «джинсу» у своїх програмах, які мирилися з фактичним «дерибаном» каналу, свою персональну відповідальність за деградацію державного каналу?! Підмінювати роботу інтригами і чварами не вийде. Потрібні професійні працівники!

 Олександр Зирін, незалежний телекритик:

      — Я уважно стежу за усiм, що відбувається з Національною телекомпанією України. Був присутній і на останніх відкритих зборах профспілок НТКУ, на яких працівники висловили недовіру нинішньому керівництву телекомпанії. Крім того, працівники вирішили методом рейтингового голосування визначити три кандидатури на посаду нового президента НТКУ. На зборах прозвучало багато сенсаційної інформації. Я намагався закликати людей не затверджувати певні кандидатури, поки вони не представлять своїх концепцій розвитку НТКУ. Але керівництво держави вимагає таких серйозних рішень доволі швидко.

      — Але ж концепцію Суспільного мовлення пропонували розробляти ще взимку...

      — Концепцію профспілки давно у повному обсязі підготували і представили колишньому президентові телекомпанії Тарасові Стецьківу. Без дозволу людей, які готували ту концепцію, вона була використана так званою новою командою без жодних посилань на справжніх авторів. Маю інформацію, що таким чином використана і моя концепція. Я знаю концепцію пана Андрія Шевченка, яка повністю скалькована з моєї, яку я надав до Адміністрації Президента відразу після революції.

      — Але ж, пане Олександре, це дуже серйозне звинувачення...

      — Самої концепції Шевченка я ще не бачив. Але мені відома її ідея. Я впізнав у ній свою власну ідею. Хочу побачити на власні очі її текст і порівняти його з текстом своєї, написаної ще в лютому місяці. Взагалі ж нове керівництво оцінює телекомпанію однобоко і висловлюється некоректно стосовно її старих працівників. Та й візьміть подивіться новиннєві сюжети, ви побачите там лише одну точку зору.

      — Тобто на НТКУ було все добре, поки не прийшла нова команда? Як же бути з нульовими рейтингами УТ-1 за останні роки?

      — Ви прекрасно знаєте, хто і яким чином формує рейтинги у цій країні. Якщо не знаєте, то я вам розповім. Всі рейтинги жодним чином не відповідають дійсності. Все це штучна система, нав'язана задля розподілу фінансових потоків. У цій системі Національній телекомпанії не залишено місця, її штучно заганяють у невластиві для неї умови. Тому та ж таки необхідна дітям вечірня казочка має апріорі нульовий рейтинг.

      — Вам не шкода дітей, яких би годували вечірньою казочкою, яка ще не так давно існувала на Першому національному?

      — Але ж її робили методом одного рояля і двох стільців, бо не було фінансування.

      — Діда Панаса колись було цікаво слухати, хоча студія складалася зі стільця і столу...

      — На діда Панаса працювала ціла редакція (незалежний телекритик, напевно, забув, що частина колективу НТКУ, яку він так палко захищає, налічує близько 2000 осіб. — Авт.). Крім того, до приходу нової команди рейтинг УТ-1 становив близько 4%. Зараз він упав катастрофічно — до 1,4%. Теперішній ефір доводить, що члени нової команди не спроможні щось зробити ні творчо, ні інтелектуально. Для професіоналів — це очевидно. Вони зібралися і усiм скопом почали робити новини.

      — Повна сітка мовлення планується лише з 19 вересня.

      — Ця сітка вже перероблюється третій чи четвертий раз. До того ж вона чітко відображає тенденцію до згортання власного виробництва і показує, що нова команда не вміє робити сучасне надскладне телебачення і взагалі нічого робити не вміє.

      — Чи помічаєте ви, що на телебачення знову повертається цензура?

      — Я помітив жорсткі обмеження, які були накладені на новиннєвий блок саме на Національній телекомпанії України. За останній тиждень ця телекомпанія зазнала нищівної поразки в ефірі. Про те, що на інші канали чинився тиск, я не можу стверджувати.

Роман Чайка, тележурналіст:

      — Тенденції відродження «темників» у просторі й часі не можу відстежити. Тому не можу й сказати, що я достеменно отримав підтвердження, що це явище існує. Але мене насторожує, коли матеріал про святі мощі Серафима Саровського, які катає лідер партії «Союз», він же голова Антимонопольного комітету, з'являється з одними й тими ж коментарями паралельно на багатьох каналах, в яких абсолютно різні політичні власники. Це говорить або про оплачений піар, або проплачену рекламу у вигляді новин (така собі «джинса» тільки у політичному ракурсі). Тоді це в принципі той таки «темник». Тільки він прийшов не «згори», а разом із доларом у якийсь певний кабінет на кожному окремому каналі. Друге, що не може не насторожувати — це збільшення тенденційних коментарів, набір яких знову починає бути незбалансованим. Класичний приклад — це тотальна «мочиловка» екс-Прем'єр-міністра Юлії Володимирівни за одним і тим же принципом: різні люди говорять одне й те ж. Щось занадто одностайні всі ці коментарі, щоб повірити, що наскільки різний спектр політичних голів думають одними й тими самими словами. Тобто існує забагато посилань, які мене насторожують. Коли отримаю факти підтвердження, що з'явилися якісь «темники», буду одним із перших, хто говоритиме про це в ефірі.

      — Як ти прокоментуєш, що і випуск програми «5 копійок» за 10 вересня звинуватили в однобокості, а відтак — у тому-таки тенденційному підході?

      — Станом на минулу програму ніхто ще не заявив, що на одних і тих самих позиціях стоятиме Народний союз «Наша Україна» і фракція Литвина. Мені було цікаво зрозуміти, наскільки опозиційними вони є. А те, що Беспалий з Єремєєвим у багатьох позиціях виявилися однодумцями, лише підтверджує інформацію, про яку зараз говорять політологи: під Президента так чи інакше буде переформатовуватися більшість. Тож у результаті саме цієї програми стало зрозуміло, що фракція Литвина стане союзниками НСНУ. Я свідомо кликав цих політиків на програму і вважаю, що глядач отримав позитивний месидж. Підбираючи на програму пари, я шукаю в них як точки дотику, так і точки розходження. У Беспалого і Єремєєва виявилося точок дотику більше.

      — Які твої прогнози стосовно новиннєвої команди УТ-1? З огляду на відставку Тараса Стецьківа колектив розбіжиться чи покірно чекатиме на парламентські вибори, без надії сподіваючись уже після їхнього завершення почати розбудовувати Суспільне мовлення?

      — Кількість людей-працівників новиннєвої команди УТ-1 (серед них є багато моїх друзів і знайомих), які вірять, що Суспільне мовлення можливо створити на базі НТКУ, з відходом Тараса Стецьківа різко зменшилася. Велика частина людей уже були змирилися, що СМ буде створене вже після виборів, але до кінця вірили, що саме на базі державного телебачення. Інша ж частина людей добре усвідомлює, що не можуть паралельно існувати такі структури як державне і громадське телебачення. Саму цю ідею слід зарахувати до унікального пострадянського українського ноу-хау. Тож дехто шукатиме себе вже в новому сезоні. А на тих зо два десятки професійних кадрів, які з'явилися на НТКУ, буде достатньо великий попит, тому цілком імовірно, що вони залишать ту контору. Друге, що важливо, це яку лінію поведінки обере нове керівництво. Адже з імовірних кандидатур нового менеджменту називаються як авторитетні люди, так і постаті достатньо одіозні (маю на увазі їхню роль у часи виконання «темників»). Останнє може бути додатковим стимулом відтоку кадрів.

 

Споглядаймо та оцінюймо

      Національна телекомпанія з 19 вересня змінює сітку мовлення Першого каналу. При утворенні нової сітки канал керується такими вимогами: рейтинг, зручність для глядача, виконання державного замовлення, створення каналу, гідного України.

      Розробники сітки виділяють кілька принципово нових для державного каналу підходів:

      1. Перехід до блочної схеми мовлення. Програми каналу, розраховані на схожу аудиторію, будуть згруповані у цілісні часові блоки. Наприклад, з 15:15 до 17:00 у програмі буде дитячо-молодіжний блок (12 програм). З 11:30 до 15:00 передбачений блок публіцистичних програм.

      2. Сильний вечірній прайм. «Легкий» випуск новин о 18:30, художній фільм о 19:00, інформаційна година о 21:00 і лінійка публіцистичних програм о 22:00, за задумом, мають дозволити каналу вступити в конкуренцію за вечірній прайм-тайм.

      3. Зміцнення державного замовлення. Ставка зроблена на циклічні програми, які у змозі давати повноцінний продукт щотижня і мають перспективу росту.

      4. Сильне спортивне мовлення. Восени канал планує трансляцію щонайменше трьох ключових спортивних подій: Ліга чемпіонів, чемпіонат України з футболу, чемпіонат України з баскетболу.

Інформація прес-служби НТКУ. 

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>