У Смілянському держлісгоспі вирощують не тільки ліси, а й диких кабанів

15.09.2005
У Смілянському держлісгоспі вирощують не тільки ліси, а й диких кабанів

Такі ми, вольєрні, кабани. (Валентини ШКОЛЬНОЇ.)

      Кожного місяця Смілянський держлісгосп в Черкаській області  переробляє 300 кубометрів деревини, крім цього, тут заготовляють 70 -80 кубометрів фризи, яку експортують в Італію і країни Скандинавії. Водночас у лісгоспі переконані, що обов'язково треба збільшувати переробку низькосортної деревини. Адже кілька років тому це лісогосподарське підприємство одержало у спадок 14 тисяч гектарів колгоспних лісів акації та грабу, деревина яких не має цінності та попиту на ринку. Обмір цих лісів показав,  що є необхідність їх рубки та подальшої переробки. Тому на нижньому складі держлісгосп і взявся  будувати ще один цех, придбавши для нього пилораму та верстати.

      Лише торік Смілянський держлісгосп виручив за реалізацію своєї продукції 5 млн. 800 тисяч гривень і  майже  удвічі підвищив заробітки в колективі. Зароблені держлісгоспом кошти інвестували й у власне виробництво. А це чимала сума — 410 тисяч гривень. На ці гроші обновили частину автотранспорту, придбавши два автомобілі «Урал», трактор МТЗ, кілька вантажівок «ЗІЛ-131». Збираються тут удосконалити навантажувальну техніку, закупити транспорт для будівництва в лісі доріг, трактори та лісовози, бензопили, плуги, оприскувач для внесення хімікатів. Практично своїми силами вже перебудували Смілянське лісництво. Чимало коштів вклали й у нижній склад, який розташований у селі Балаклеї і якому вже більше 50 років. Через цей підрозділ у держлісгоспі проходить 70 відсотків лісової продукції, отож він має працювати без збоїв.

      Такі успіхи в роботі Смілянського держлісгоспу відбулися після зміни керівника цього підприємства: торік на посаду директора  було призначено Юрія Сегеду. Пан Юрій у лісовому господарстві Шевченкового краю людина не нова: за його плечима майже 20-річний досвід  роботи лісничим, інженером лісового господарства, головним лісничим держлісгоспу та головним лісничим «Черкасилісу». До речі, з його приходом у держлісгоспі облаштували ділянку із сіянцями.  Справа вдалася, і цієї весни Смілянський держлісгосп уже мав чим засаджувати територію нового лісу. А наступного року навіть планує продавати саджанці всім, хто того потребуватиме.

      «Вважаю, що на вирощуванні посадкового матеріалу, не тільки для власних потреб, можна заробляти більше 100 тисяч гривень на рік. Це важка справа, але вона дає підприємству прибуток. То чому цим не займатися? Торік ми заклали невеликий розсадник дерев, які будемо продавати в міста та села Черкащини. Переконаний, що варто братися за всяку роботу, яка дозволить заробити для підприємства гроші», — розповідає «Україні молодій» Юрій Сегеда.  За його словами, тільки цієї весни держлісгосп відтворив більше 130 гектарів лісу. Взялися тут і за глибоке рихлення грунту під посадку лісових культур, зокрема, застосовують хімічні суміші, щоб у соснових насадженнях не було задерніння грунту та заселення травневого хруща. «Адже якщо нічого цього не робити й посадити там сосну, — каже Юрій Юрійович, — то нахабний хрущ має такий апетит, що здатний з'їсти до 50 % цієї лісової культури».

      Але справжньою гордістю Смілянського держлісгоспу є напрацьовані традиції  з відтворення диких тварин. Добре ця справа поставлена у  Володимирівському та Сунківському лісництвах, де у  вольєрах вирощують диких кабанів. Торік закупили ще плямистих оленів, правда, вони досить лякливі та обережні, чого не скажеш про п'ятачків. Цим тільки по відру постукаєш, як вони вже біжать і хрюкають, певно, переконують, що  пора збільшувати пайок. У тому ж  Володимирському лісництві кілька років існувала заборона на полювання, що дозволило відтворили  фауну дикої кози. Тепер ці тварини табунами ходять, отже, недарма працювали.

Черкаська область.

  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Вареник–рятівник

    50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

    Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день. >>