Рабське дитинство

13.09.2005
Рабське дитинство

На морозиво заробив. Тепер би й на хлiбчик... (з архiву РЕЙТЕР.)

      Така вже наша реальність: замість того, щоб учитися, грати у футбол і спілкуватися з однолітками, чимало дітей змушені заробляти собі на хліб насущний. Міжнародна організація праці (МОП) відзначає, що в усьому світі близько 250 мільйонів дітей віком від 5 до 17 років займаються важкою фiзичною працею. З них майже половина не вчиться взагалі. Найстрашніше, що дітей використовують за мізерну винагороду, а то й без такої, шкідливих виробництвах промисловості, на полі й навіть у шахтах, й каменоломнях. Нерідко діти відпрацьовують борги своїх батьків. Вiдтак молодий, незміцнілий організм одержує букет захворювань і біологічну старість у дитячому віці. Причиною всьому — надзвичайна бідність у родинах або сирітство.

Нелегальних шахтв Україні не було навіть під час війни...

      Нещасні випадки, відсутність трудових і страхових договорів повною мірою характеризують світовий досвід трудової експлуатації дітей. Сумно, та і в Україні є «шахтарі», яким би в пісочницi гратися та марки збирати. Але доводиться дітлахам довбати вугілля здоровенною киркою та витягати на-гора з «копанки» цебрами «чорне золото».  В дітей прав не менше, а то й більше, ніж у дорослих. Але ж про обмеження своїх свобод і порушення прав вони бояться заявляти привселюдно, не знають, що можна і потрібно про це говорити.

      Цікаво, що до 1842 року у Великобританії діти віком від 4 до 5 років могли легально працювати в шахті — і це при тім, що встановлено було мінімальний вік працевлаштування — десять рокiв. У США ще на початку XX століття в шахтах працювали восьмирічні діти. Проте за минуле сторіччя Старий і Новий світ обмежили дитячу працю, за дотриманням законодавства неухильно стежать.

      У багатьох українських родинах про статок, безтурботне і веселе дитинство знають у варіації цікавої казочки. За даними Українського інституту соціальних досліджень, майже 70 відсотків сімей називають рівень свого матеріального благополуччя «нижче середнього». Помічено, що у зв'язку з послабленнями вимог до загальної середньої освіти в Україні збільшився відсоток підлітків, які не тільки не одержують середньої, а й навіть незакінченої середньої освіти.

      Відповідно до Кодексу законів про працю України, діти віком до 16 років не можуть бути працевлаштованими (в окремих випадках — з 14 років). Усі ці фактори сприяють виходові дітей на неофіційний ринок праці, нерідко ці пошуки закінчуються кримінальними вчинками і наступним перебуванням у колонії для неповнолітніх. Звичайно, цим моментом користується чимало пройдисвітів. Жебрацтво, шахрайство й крадіжки — ось, що вони можуть запропонувати дітям. Для таких людей діти — лише дешева робоча сила, що приносить чималий прибуток.

      Страшна тема — діти в шахтах. Підлітки змушені заробляти на хліб, ризикуючи не вибратися з саморобних «копанок», влаштованих місцевими ділками і нерідко власними батьками. Цікаво, що нелегальних шахт не було в нас навіть у найважчі часи — в період німецької окупації й після війни — перші «копанки» почали з'являтися наприкінці 90-х.

      Незалежні експерти вважають, що в Україні існує близько 3000 шахт, де працюють діти. Зазвичай, це дрібні нелегальні підприємства, де кустарним способом добувають вугілля. На жаль, офіційної статистики з цієї проблеми немає. Наприклад, відомий випадок, коли одна з багатодітних родин Донбасу взяла до себе на виховання 10 дітей з інтернату, у підсумку: прийомні батьки всіх загнали в «копанку» і нещадно там експлуатували навіть уночі. Коли про дітлахів, які потрапили в рабство, стало відомо громадськості, дітей повернули в інтернат.

Потрiбнi карнi справи в Українi — рiдкiсть

      Усього в Україні за останні вісім місяців порушено 20 кримінальних справ за фактами трудової експлуатації дітей. У нашому розпорядженні — кілька залитих дитячим потом і сльозами сторінок страшних сюжетів.

      — Місяць тому я їздив у селище Липці Харківської області — в той час там проводилося міліцейське відпрацювання, — розповідає начальник відділу організації боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України Борис Шилін. — Причиною візиту стала скарга місцевих жителів на підприємця середніх років. Бізнесмен цей має дочку-підлітка. 15-літня Жанна (ім'я змінено. — Авт.) дала знайомому хлопцеві відремонтувати раніше зламаний CD-плеєр. Але юнак, капітулювавши перед іноземною технікою, прийшов до подружки зізнаватися у повній безпорадності. Все б зійшло діткам з рук, та от прознав про невезіння селищного радіомайстра батько Жанни. Розізлившись, чолов’яга кинув у руки хлопцю плеєр і безапеляційно заявив: «Нічого не знаю, ти цю штуковину взявся лагодити — розламав її остаточно, тому пропоную повернути їй колишній робочий вигляд, інакше... сам розумієш». Не допомогли і «тисячі вибачень», принесених хлопчиськом грізному дядькові, — той його добряче відлупцював. Тоді ситуацію з побиттям неповнолітнього абияк удалося втрясти, простіше кажучи, «зам'яти» справу.

      Але придбаний у нерівних сутичках з дітками досвід спілкування цього вихователя плавно перенісся в комерційну сферу. Хоча приводом до виникнення чергового прецеденту стала знову не зовсім розумна поведінка Жанни. Якось подарувала знайомому хлопцю мобільний телефон. Приятель несказанно зрадів презентові подвійно: подружка тоді ж запропонувала йому допомагати батькові заробляти гроші, найнявшись до нього в працівники, прилучивши і брата — також неповнолітнього. Щоправда, ні про які договори й інші «непотрібні папірці» не йшлося.

      Аркадій займався тим, що бурив для дачників шпари для водопостачання. Праця важка: тягати труби, копати лопатою у вічному бруді. Особливо платнею хазяїн виробництва не розкидався — от і підшукував трудяг покірних і не витребенькуватих, на кшталт друзів Жанни.

      Правоохоронцi Харківської області звернулися спочатку в прокуратуру і повідомили про наявність інформації, що підтверджує факт протиправної експлуатації дитячої праці. Але там порекомендували ці намітки довести до необхідних для порушення кримінальної справи стандартів. Складність у тім, що подібні справи для правоохоронців досить рідкісні, — і правозастосовча практика ст. 150 КК України, що визначає як злочин трудову експлуатацію дітей з метою одержання прибутку, не така вже широка і повсюдно відома. Тому міліціонери викликали на місце розташування бурильної установки спеціального експерта, він вивчив ситуацію, поспілкувався з братами й Аркадієм, та дійшов висновку, що тут робота для дітей не просто занадто важка, а й небезпечна для здоров'я й життя підлітків. Крім того, хлопчаки працювали з раннього ранку до пізнього вечора — до 10-12 годин поспіль. Вихідних і свят у них практично не було.

      Скажу, що розкрити цей злочин, зібрати необхідні дані, докази, було навіть набагато важче, ніж викрити якого-небудь злодія або грабіжника. До речі, відзначимо, що 150 ст. КК України передбачає арешт на термін до шести місяців або обмеження волі на термін до трьох років iз позбавленням права займати певні посади або займатися визначеним видом діяльності на той же термін. Ці ж дії, скоєні щодо декількох дітей, чи якщо вони заподіяли істотну шкоду здоров'ю, фізичному, освітньому розвиткові дитини чи були сполучені з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.

      Така доля очікує підприємця із Кам'янець-Подільського Хмельницької області 25-літнього Олександра С., який у власному цегельному цеху використовував працю рідних братів 15-літнього Іллі та 14-літнього Олександра, учнів однієї з міських шкіл. Співробітники у справах неповнолітніх у Хмельницькому задокументували протиправну діяльність ще одного, 29-літнього жителя обласного центру, який зібрав під своє «крило» семикласника і восьмикласника, котрі поблизу одного з торгових центрів надавали послуги мобільного зв'язку.

Найбільше дітей працює на базарі

      Результати дослідження, проведеного в рамках програми Міжнародної організації праці «Попередження і ліквідація найгірших форм дитячої праці в Україні» (ІПЕК) підтверджують, що в українських дітей найбільш розповсюдженими видами трудової діяльності є торгівля на ринку (18 відсотків), збір металобрухту (16 відсотків), жебрацтво (8 відсотків) і робота вантажником (8 відсотків). Причому займаються важкою працею переважно хлопчики. А от до процесу випрохування милостині, збору макулатури і ринкової торгівлі долучаються й дівчатка, хоча чимала частина з числа потенційних кандидаток у «рабині ізаури» усе-таки залишаються вдома на господарстві і доглядають за малолітніми родичами. Цікаво, що міські діти більш схильні до самоорганізації, ніж їхні однолітки із сільської місцевості. Це відбувається тому, що в городян більше можливостей знайти роботу або зайняти якусь прибуткову нішу в міському співтоваристві. Натомість 3 відсотки дітей завірили, що вони трудяться вдома, за що одержують винагороду від батьків.

      Під час дослідження вдалося встановити, що підлітки практично без значних виняткiв працювали на підставі усних угод, хоча примітно те, що на селі 14 відсотків опитаних все-таки уклали такі трудові угоди, число міських дітлахів, які мають на руках подібні договори, не перевищує 8 відсотків.

Геннадій КАРПЮК.