Два з половиною нокаути для Туреччини

13.09.2005

Канцлер Австрії Вольфганг Шюссель заявив, що Туреччина ніколи не буде повноправним членом Європейського Союзу. Він висловив переконання, що таку ж позицію займе новий уряд Німеччини на чолі з канцлером Ангелою Маркель (звичайно, якщо вона переможе на виборах 18 вересня). Проти членства Туреччини в ЄС відверто висловлюються не лише австрійці. Небажання бачити Туреччину в Союзі декларує більшість данців. За результатами останнього опитування громадської думки, які були оприлюднені 5 вересня, 62,8 вiдсотка респондентів висловилися проти членства Туреччини в ЄС, «за» – лише 24,2 відсотка. Ще до оприлюднення даних згаданого опитування, прем'єр-міністр Данії Андерс Фог Расмуссен заявив наприкінці минулого місяця, що навіть, якщо 3 жовтня почнуться акцесійні переговори з Анкарою, це зовсім не означатиме, що вони гарантують повне членство Туреччині. Більшість опитаних французів також висловлюється проти приняття Туреччини до ЄС, але уряд та президент Франції наразі утримуються від прямих коментарів стосовно настроїв своїх громадян.

      На початку вересня в уельському містечку Ньюпорт відбувся дводенний неформальний саміт міністрів закордонних справ 25 країн-членів ЄС. Такі неформальні зустрічі дипломатів ЄС отримали назву «Гимніх», оскільки перший з них відбувся 1974 року в однойменному німецькому замку з такою назвою. Відтоді вони стали регулярними і проводяться кожні півроку. Головною темою саміту шефів європейської дипломатії у Великій Британії були переговори про членство Туреччини в ЄС. Деякі країни вже серйозно задумалися, як виплутатися з цієї халепи, зокрема Франція і Австрія напередодні саміту заявляли про своє небажання вести переговори про членство Туреччини в ЄС. Але на саміті глави МЗС цих країн вирішили не займати вкрай непоступливу позицію, щоб не створювати чергову кризу в Союзі.

      «Туреччина повинна пояснити свою позицію стосовно Кіпру. Навіть важко собі уявити, щоб країна, яка хоче увійти до євроспільноти, не визнавала одного з її членів», — заявив міністр закордонних справ Франції Філіпп Дюст-Блазі. А канцлер Австрії Вольфганг Шюссель переконує в необхідності зміни формули переговорів: на них мова повинна йти про так зване «привілейоване партнерство» Туреччини з ЄС, а не про повне членство цієї країни в Союзі.

      Лідери 25 країн Євросоюзу в грудні 2004 року з важким серцем погодилися розпочати акцесійні переговори з Туреччиною 3 жовтня цього року, оскільки ця країна наполегливо стукає в двері ЄС вже більше 40 років. Та за останні місяці сталися події, які змусили європейських політиків дуже пожалкувати про минулорічну обіцянку. Мова передусім про провалені конституційні референдуми у Франції та Голландії. Вони стали формою протесту мешканців «старої Європи» проти подальшого розширення Союзу. Та й Туреччина необачно підлила олії у вогонь відмовою визнати Республіку грецьких кіпріотів, яка займає південну частину острова і з 1 травня 2004 року входить до складу ЄС. Представники Кіпру на початку саміту пригрозили взагалі заблокувати переговори з Туреччиною у разі невизнання Анкарою суверенності острова. Але в підсумку, до права вето не вдалися. Представники Єврокомісії напередодні саміту висунули Анкарі вимогу відмінити обмеження в імпорті товарів iз Кіпру та відкрити турецькі порти для кіпрських кораблів. Цю вимогу повторили на саміті глави МЗС.

      «Для Польщі та нових членів Союзу розмови з Туреччиною важливі, оскільки вони створюють перспективу прийому чергових членів, включно з Україною», — написала польська газета «Жечпосполита». За початок переговорів у встановлений термін виступають більшість нових членів ЄС. Та все ж вирішальними для питання, розпочнуться чи ні переговори з Туреччиною, будуть результати парламентських виборів у Німеччині 18 вересня, оскільки союз ХДС/ХСС, який має шанси виграти їх, ставиться дуже скептично до подальшого розширення Євросоюзу.

      Голова МЗС Туреччини Абдулла Гюл заявив на саміті, що ідея німецьких християнських демократів підмінити членство його країни в ЄС «стратегічним партнерством є аморальною та зводить нанівець півстоліття зусиль Туреччини з виконання умов ЄС».  Брюссель уже попередив Анкару, що членство в ЄС можливе не раніше, ніж через 15—20 років. Проте ніхто з учасників неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС не зголосив вето на початок переговорів 3 жовтня, але ЄС найближчим часом, ще до їх початку, прийме жорстку «контрдекларацію», в якій буде зазначено, що переговори не мають сенсу, якщо Анкара не визнає Кіпру, одного з членів ЄС. 

      Виразне небажання християнської Європи бачити в своєму лоні мусульманську, азіатську Туреччину починає все більше дратувати турецький уряд та розпалювати антиєвропейські настрої в турецьких ЗМІ. Новий турецький тижневик «Кайде» навіть зробив «антиєвропейськість» своєю фірмовою стравою. Його редактори хваляться зв'язками з терористичною організацією Осами бен Ладена «Аль-Каїда» та головним іракським головорізом аль-Заркаві. Липневі теракти в Лондоні у часописі названі справедливою карою та необхідністю. Головний редактор Алі Осман Зор у редакційній статті погрожує: «Атак буде все більше, а невірні пізнають смак болю. Завдяки ним Захід нарешті задумається про допущені помилки. А це і є та користь, яка випливає з тероризму». Газету можна придбати у будь-якому кіоску Стамбула. Йдеться не лише про теорію, а й про практику. Газета «Кайда» пов'язана з турецькою терористичною організацією «Великий фронт бійців східного ісламу», яка взяла на себе відповідальність за здійснення минулого року чотирьох бомбових замахів у Стамбулі, та визнає, що постійно надсилає своїх бойовиків до Іраку для «боротьби з невірними на боці легендарного воїна аль-Заркаві». Сам головний редактор Алі Осман Зор кілька років тому був засуджений за «спробу насильницького повалення турецької світської держави», але невдовзі був звільнений, як і більшість редакційного колективу, за амністією. Поширенням цього друкованого органу «Аль-Каїди» на ринку займається найбільша дистриб'юторська мережа Туреччини «Яй-Сат», яка, в свою чергу, є частиною найбільшої турецької медіа-імперії «Доган Медіа Груп». Таке відбувається в країні, яка вже більше 50 років є членом НАТО і невдовзі розпочне переговори про членство в ЄС. 

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>