Mісяць тому 15-рiчнiй київській учениці Яні тато з Китаю надіслав у подарунок мобільний телефон. На китайській митниці вартість посилки задекларували в 30 євро (низькі ціни на подібну продукцію в КНР усім відомі). Але «пильні» українські митники вирішили, що телефончик можна оцінити дорожче і запропонували дівчинці або доплатити ще 416 грн. мита, або розпрощатися з подарунком. На запитання, чим мотивується таке несподіване рішення, представниця компанії ТNT, що доставляла посилку, повчально нагадала про неприпустимість демпінгування внутрішніх ринкових цін. Заперечення (українських виробників мобільних телефонів поки що немає, а один-єдиний телефон, ще й без упаковки, зовсім не змінить погоду на ринку) до уваги не взяли. І можна було б тільки порадіти патріотизмові української митниці, якби не дивні цінові метаморфози, що спостерігаються на рівні промислового імпорту, зокрема, — на ринку санітарної кераміки.

Бензинового «алхіміка» спіймали на гарячому запорізькі працівники системи Держспоживстандарту та силовики під час спільної перевірки. Ним виявився 50-річний екс-інженер, який на пташиних правах, навіть без договору про оренду, у приміщенні одного з науково-дослідних інститутів розмістив нафтозаводик.